Я вибачаюсь перед всіма, хто чекав продовження мого марафону моїх віршів про весну, і чекав довго... тому що я тут трохи випала в офлайн і поза зону досяжності... але все гут.

Сьогодні я хотіла б опублікувати вірш дворічної давнини, який для мене знов став актуальним на цьому тижні, про травневі свята. Тільки тоді в ньому мова йшла про Мексику, а тепер - повернусь  і тоді розкажу, в мене є така практика... :)))

Травневі свята

Телефонний дзвінок: «Які плани в травневі свята?»
Я сказала, що нас цими днями не буде у місті.
«Десь поїдете?» - «Так». – «А куди?» - Й тут моя простота
Поспішила із себе гламурний пострушувать блискіт.

Я невинно збрехала, хоча і не терплю брехні –
Повернусь і тоді розкажу – в мене є така практика.
Я сказала, що їдем сім’єю в село до батьків,
А насправді тримала квитки на літак за Атлантику.

2010 р.

Щось я безвідповідально поставилась до власного марафону віршів про весну. Але виправдовуюсь тим, що читачі не дуже то й кричать "давай ще!" :)))
Гаразд. Опублікую сьогодні мій вірш "Весна-поетеса", який нещодавно був відібраний для друку та надрукований в журналі Люблю+Слово: Літературно-художній журнал. – №1 (20), 2012.

Весна-поетеса

Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.

Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.

Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.

По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.

Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.

2011 р.

Сьогодні я прокинулась з думкою про те, що у п’ятницю забула опублікувати черговий вірш про весну із мого мною ж проголошеного марафону моїх же віршів про весну, які я пообіцяла публікувати кожні два дні. Тепер виправляюсь.

Цей вірш трошки не по погоді, бо сніг уже розтав і вулиця виглядає барвисто, яскраво. Але якийсь приємний позитив закладено в цей вірш, тому публікую його. :)))

.

Хтось чув?

.

Хтось чув, як розлилося почуття?

Німою хвилею... Потоками вібрацій...

Невже весна із нами ділить шлях,

А талий сніг обрав нутро каналізацій?..

  

Надворі сивий дощ калюж налив...

Хоч ноги роз’їжджаються в грязюці,

А нас несе під сотнею вітрил...

Чому? – Не тямлю я у цій науці...

  

Та відчуваю – серед сірих барв

Натхнення ця весна в мені розчулить.

Це відчуття пробило товщу хмар...

Хтось чув його? І я його не чула...

  

2009 р.

Учора із самісінького ранку ми з поеткою Вікторією Івченко зустрічалися із учнями 8-х класів Гімназії № 191 на Березняках.
Читали багато віршів розповідали про себе. Спершу дітям було нецікаво - вплив загального ставлення суспільства до поезії. Але згодом розворушились. Вікторія представляла свою творчість, починаючи з ранньої і закінчуючи тими, що мають увійти до її наступної збірки "Я - Мавка", а також чимало уваги було приділено її "Гімну Лівобережжя", вже записаному на студії піснею. Я читала свої раннні вірші з моєї першої збірки "Весна-поетеса", бо знаю, що вони дітям ближчі і цікавіші, зрозуміліші, ніж поезії "старші". А також на завершення читала свої бунтарські вірші. Потім ми запропонували поспілкуватись і задавати питання. Питань було дуууже багато - цікавих, осмислених. Ми пожалкували, що взяли із собою мало книжок, бо наприкінці з’ясувалося, що чимало з присутніх хотіли мати книжку поезій. Зустріч пройшла чудово!

Вікторія Івченко

Фотографій мало, тому що мені, як виступаючій, було не зручно ходити по аудиторії, а себе сфоткати - тим більше не зручно :))

Спакувала на завтра сумку. Завтра - найскладніший за останній час день. Три різнопланові літературні заходи, кожен з яких вимагає окремої підготовки.
Отже, взяла свій великий фотоапарат і три комплекти літературних матеріалів.

9.30 - зустріч із учнями гімназії на Березняках (в парі з Вікторією Івченко). Відповідно, розмови і твори такі, щоб підліткам було цікаво. Зібрала ранню поезію, яка в основному вмістилась у моїй книзі "Весна-поетеса" та Казку, яку я сьогодні ще вичитувала і вибирала цікаві та влучні фрагменти та придумувала підводки для них. Буду говорити завтра про казки для дівчаток, про принцес і принців, про труднощі і особистісне становлення, кохання, позитив та негатив, а також про те, що звичайні казки подають без деталей... ну і про арбалет :)))

16.30 на Медвіні - лекція для студентів "Бізнес-провокації" згідно з анонсом. Там про фінанси, маркетинг, піар, ейчар, інтелектуальний капітал і зокрема людський капітал та маніпуляції з ним. Сьогодні компілювала попередні конспекти лекцій, які в різних варіаціях залишились після акції "Письменники атакують ВНЗ", але ця знов буде інша. І вибирала фрагменти з моєї книги "Бізнес-провокація", щоб їх почитати. Думаю почитати веселі моменти про піарщицю та ще одного члена правління, але поета в душі.

18.00 на Медвіні - закриття Віршня. Отуди треба еротики і чогось надривного... :)))

Сьогодні мені захотілось опублікувати вірш, який свого часу зазнав критики. Але я його все одно люблю, особливо за гребінь, що належить весні, і за сховані долоні. Нагадаю, що на днях мені закортіло зробити марафон власних творів - Вірші про весну. Отже, це вже другий вірш в марафоні. :)))

Хай спить

Хай  зимове  покривало
Собі  спить,
Поки  радість  не  настала
Й  не  гримить.

Поки  не  пробився  в  небо
Дух  весни
І  не  чеше  її  гребнем
Кіс  рясних.

Поки  промені  холодні
І  скупі
Бережуть  свої  долоні
У  теплі.

Земле,  спи,  поки  відважна
Міс  Весна
Бій  веде  за  неосяжні
Небеса.

Я вчора сиділа і думала, думала... І ось що придумала: зробити такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну. Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить).

Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали...........

Розмальовки на небі

Я іду по твердому асфальту
І, здається, ловлю собі гав,
Чи на ноги якого базальту;
Чи на крилах іду, чи уплав.

А на небі -- самі розмальовки!
І якраз маю пензлик в руці.
Але фарби пускають потьоки,
Тому краще візьму олівці.

Я востаннє давно малювала --
То був зошит чи цілий альбом,
До яких мені все було мало
То таланту, то творчих умов.

А тепер цілим небом глибоким
Розпростерся охайний мольберт,
І на ньому мої розмальовки,
Врослі в сонячно-плинний момент.

Я зеленим, рожевим і жовтим
Зафіксую картинку на мить,
Щоб яскраво і м'яко на дотик
Свою думку вписати в блакить.

2010 р.

Мій приватний марафон: Вірші про весну

Норма

Одягнули в форму,

Привели до норми,

Упихнули в рамки,

Опустили планки

І водили групи

Кресленим маршрутом

Замкнутої зали,

Щоб всі люди мали

Задовільний успіх,

Оптимальний усміх.

Обрубали малість –

Індивідуальність.

Коли цей свій вірш я публікувала на ХайВеї,  багато хто подумав, що він про політику. Я тоді не стала нічого пояснювати, бо все складно. Насправді ж, коли я його писала, то думала не про політику, а про офіс. Тільки не пострадянського чи сімейного зразка, а нового, організованого з урахуванням сучасних бізнес- і менеджмент-технологій, які сунуться до нас із високорозвинутих успішних країн.

Короткі тези:

- мислення корпорацій, прагматичність, фінансова цинічність, націленість на фінансовий результат.

- грошова оцінка людського капіталу як сукупності знань, навичок, творчих здібностей людей.

- творча особа в рамках комерціалізації творчого продукту і акцент на генерацію прибутку. Конфлікт фінансово-найперспективнішої та найкраще втіленої згідно з творчим замислом автора ідеї.

- способи стимулювання творчості, управління творчим процесом в корпораціях.

- управління свідомістю (реклама, піар, журналістика).

тощо.

Це тези з моїх виступів перед студентами, які відбувались в рамках акції «Письменники атакують ВНЗ». Не знаю, наскільки етично говорити з ними про такі речі, оскільки  в певній мірі вони заважають засвоювати те, що розповідається на звичайних лекціях нормальними викладачами. Хоча я говорю нібито про те саме, може навіть більше, ніж це передбачено програмами державних вузів, але мені хочеться зробити принципово інші акценти і показати зворотній бік прогресу та успіху. Звісно, це мої власні уявлення, узагальнення без претензій на науковість.

5 квітня о 16.30

під час книжкового ярмарку Медвін: Книжковий світ

на майданчику «У Пегаса»

я проведу підсумкову і, очевидно, заключну лекцію/розмову/дискусію (це вже як вийде) на цю тему в рамках «Книжкового університету» - програма якого розрахована на студентів гуманітарних спеціальностей. 7 Київський Весняний книжковий ярмарок «МЕДВІН» пройде 5-7 квітня в КиївЕкспоПлазі, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки).

Вхід вільний. І я запрошую усіх, кому цікава дана тема, а не лише студентів. Також запрошую тих, кому цікаво зі мною поспілкуватись/познайомитись, придбати книжку з автографом.

 

Лекція, про яку йдеться вище, в програмі називається «Бізнес-провокації», восени під час десантів до ВНЗ вона називалась «PR-провокація». Зрозуміло, що таку назву вона отримала від назви моєї книги «Бізнес-провокація», хоча побудована не на сюжеті книги. В ній я говорю про те, що особисто у мене викликає спротив, що я вважаю важливим. В книзі ці питання так чи інакше піднімаються, в стьобній, знущально-іронічній формі, але завдання книги – дати вдосталь посміятися над щоденним життям директорів, засновників, піарщиків і взагалі офісу. А лекція планується серйозною.

Коли на зимовому Медвіні свій конспект з тезами лекцій я показала Наталії Костилєвій (журнал «Стіна»), вона сказала: «Тоня, ти повинна зробити з цього книгу публіцистики».  Хоча зараз мої стосунки зі «Стіною» сильно похитнулись не без стороннього втручання, цей вислів я взяла собі до уваги. Ні, найближчим часом я не буду писати ніякої книжки на цю тему. Це просто фраза, яка демонструє актуальність проблеми.

Увага!
Хто хоче взяти участь у поетичному квесті в рамках мегамарафону Віршень? Ще набираються учасники в команди.
Для цього треба уміти швидко орієнтуватися в місті, мати при собі тексти віршів і не боятися їх читати просто на вулиці.
Вітається досвід участі у слемах.
Квест відбудеться в неділю 1 квітня, початок (і збір учасників) о 15.00 в приміщенні Спілки письменників України (вул. Банкова, 2).
Ініціатор і організатор - Ілона Пікульська.
Це не жарт! :)
Якщо хтось має бажання взяти участь, прохання якнайшвидше написати про це в коментарях або в приват.

На сайті "Друг читача" опубліковано рецензію на мою книгу "Бізнес-провокація", в якій сказано, що провокації у мене починаються ще зі вступу. Тож я пропоную Вашій увазі цей вступ до книги :))) Але для початку маленький уривок з рецензії...  :)))

Волієте провокацій?! Вам сюди…

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.
Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Назва роману «Бізнес-провокація» виправдовує себе на всі сто: авторські «провокації» починаються вже з передмови до книги...
===========================

Продовження рецензії можна почитати за посиланням.
А я пропоную Вашій увазі вступ до книги, з якого, за висловом рецензента, починаються провокації.

 

Вместо рецензии

(опубликовано в качестве предисловия к книге)

По идее - в этом месте должна быть напечатана рецензия на роман «Бизнес-провокация». Мы так привыкли – кто-то (обычно знакомый литератор) обязательно должен похвалить произведение и самого автора в предисловии. Рассказать, какие острые социальные проблемы затрагиваются, насколько глубоки и ярки образы героев, какие морально-этические ценности автор взялся донести читателю, отметить чистоту и богатство языка, а если этого не хватает на достаточный для рецензии объем, можно еще вкратце пересказать сюжет. Хорошим тоном считается как бы между прочим сказать о литературной ценности произведения и его важной роли в отечественном литературном процессе.

Вам интересно читать предисловия, зная, что они заведомо необъективны?.. Как сказала бы моя героиня Виктория Гребенюк:

- Нет. Мы не все остальные. Если кому-то так нужна рецензия, пусть он сам ее и напишет. А мы не будем заниматься пустой тратой времени.

Я с ней согласилась. Она неглупая женщина: экономист, аналитик и, кстати генеральный директор будущего бизнес-гиганта.

Но хоть что-то сказать о романе надо. Я спокойно могу доверить это другому своему герою – Олегу Безручко. Он больше остальных смыслит в литературе и творчестве. Я уже вижу, как он почешет лоб и начнет протяжно формулировать свою мысль:

- Если вам интересно мое мнение, то я скажу, но после этого не обижайтесь. Авторша зачем-то облюбовала гротескную форму передачи накопленного материала. Куда не плюнь, везде этот гротеск! Будто нам взяли и подменили наш мир – дали другой, без цензуры и разных других ограничений. Но я бы этого не читал, слишком массовая литература, всем все понятно, всем смешно… Виктория уже листала роман, сказала, что «миленько так…» Это в ее обывательском вкусе… Странно, что к нам в офис не укомплектовали Катю Пушкареву… Вот нет, чтобы запрятать идею в глубокий образ – для избранных так сказать…

К слову, Олег Безручко не только генпродюссер телеканала, он еще человек с тонкой поэтической душой, глубоким патриотизмом и мастер самопроизвольных дефиниций из теории литературы. А вот Аю Вундерман, пиар-директора, от его слов бы передернуло. Она бы застыла в полушаге от Олега и запротестовала:

- Котик! Не вздумай где-то вслух вспоминать Пушкареву! А то ты вечно выползешь на какую-то пресс-конференцию, а мне потом – заглаживай! Запомни, бусинка! Если ты решишься где-то проговориться о романе – постарайся для начала сделать так, чтобы он тебе понравился!

- Не могу! Авторша над нами поиздевалась! Как мне это может нравиться?! Я даже не знаю, положительный я герой или отрицательный!

- Пупсик! Не мучь себя! Она же тебе сказала, что в романе все герои не положительные и не отрицательные. Они – своеобразные! Как в жизни.

- Для меня фраза «такой как в жизни» звучит, как ругательство! Тем более с приставкой «своеобразный»!.. Единственное, в чем я с авторшей согласен – что роман на русском языке. Мне, конечно, это страшно не нравится, но литература должна быть честной. В крупных офисах говорят на русском, и бизнес-сленг тоже русскоязычный. Хотя я сначала грешным делом подумал, что она решила в российское издательство податься…

Тогда Ая глубоко вздохнет. На ее ладони откуда-то возьмется чашка с цветочным чаем и японским иероглифом. Она воскликнет:

- Ты что?! Я категорически против, чтобы нас – в российское издательство! Они там с их шовинизмом не поймут, почему мы тут с нашим национализмом их так не любим!

- Ая, хватит мудрствовать! Что у нас там с пиаром? - встрянет Виктория.

- С пиаром – нужно сразу всем сказать: «Если вам не интересно смеяться над повседневной жизнью офиса и придурями директорского и учредительного состава – не покупайте и не читайте эту книжку!» Нам ведь не нужны плохие отклики. Правильно я говорю?

- Не смей отсекать аудиторию! - в ужасе выкрикнет директриса.

- Викуся, бегемотик… Я не знаю, чему тебя там учили на твоем Executive МВА, но я долго изучала и практиковала восточные эзотерические учения – и у меня чутье…

- Ая! Бизнес работает по финансовым и маркетинговым правилам!!! Нельзя аргументировать принятие серьезных решений – чутьем!..

- Извини, кошечка. Ты сама по-эмбиэевски распределила обязанности и делегировала мне свободу принятия решений в моей зоне ответственности. Так что теперь терпи…

- Никогда больше мне этого не говори!..

Ая мило улыбнется:

- Да, давайте уже закругляться. А то пока мы здесь обсуждаем роман, Димка там пилит откаты!

Зато Сергей Никифоров, основатель бизнес-империи и собственник капитала, ехидно посмеиваясь и потягивая Jack Daniels, напишет из Лондона своим юристам:

- Эх, плакали мои деньги! Но… я устал от слишком правильных рыночных правил, хочется уже рискнуть… Да! Нужно дать ребятам шанс. Хоть узнаем, что это за роман…

У серії своїх подекадних публікацій про поетичний мегамарафон «Віршень» я розповідаю про помітні заходи, до яких безпосередньо причетна Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя», оскільки я є членом цієї студії та особисто беру участь у більшості її акцій.

Насправді ж в рамках «Віршня» щодня відбуваються якісь заходи в різних містах і місцях, силами різних людей і їх об’єднань. Нагадаю, що мегапланом поетичного марафону планується начитати по всій Україні не менше 500 поезогодин! Самі розумієте, що висвітлити усе – для мене нереально. :)))

Мегамарафон «Віршень» був організований як захід із популяризації, але я це називаю «демаргіналізацією» :))), поезії. Його ініціатори – Сергій Пантюк, Максим Розумний, «Сліва-фест» та НСПУ. Місяць березень у поетичних цілях перейменовано у віршень, а сам марафон триває з 1 березня по 7 квітня.

Мою розповідь про першу декаду «Віршня» можна прочитати ТУТ.

Але повернемось до «Перехрестя». Літстудія була утворена у 2003 році в Спілці письменників з уточненням в назві «молодіжна». Її незмінним керівником і натхненником усі ці роки є поетеса і помітний літературний діяч Вікторія Осташ. В активі літстудії – вже й не перерахувати, скільки публічних поетичних акцій – в музеях, бібліотеках, школах, вузах, на різноманітних фестивалях, книжкових ярмарках і виставках, вже не говорячи про регулярні робочі зустрічі «перехрестян» та виступи в стінах Спілки письменників. А тепер літстудією засновано ще й всеукраїнський літературний конкурс, про який нижче.

«Урба-ПЕРЕХРЕСТЯ»

12 віршня (в миру - березня) в залі НСПУ відбулась презентація нового поетичного конкурсу «Урба-Перехрестя».

Учасники літстудії знають, що ідею конкурсу урбаністичної поезії Вікторія Осташ виношувала вже давно. Але сприятливі обставини для її реалізації, як то фінансування призового фонду, підтримка профільних видань, компетентне журі – склались лише зараз. Чому саме урбаністичної поезії? Тому що вона незаслужено залишається поза увагою, а в уяві громадськості («по старинці») чільне місце займають пейзажна, любовна, соціальна поезія. Тоді як визріла ціла генерація поетів, чиїм природним середовищем є місто, яке глибоко проникло в поезію.

Фільтр, за яким відбираються твори на конкурс – досить сильний. По-перше, вік авторів-конкурсантів – до 40 років. По-друге, на конкурс приймаються

1. Тематичні добірки, або Книги поезій (до 30-ти творів) або

2. Вибране, або Кращі твори різних років (до 20-ти творів).

При цьому головна вимога до надісланої роботи – високий художній рівень творів та (!) естетична цілісність добірки, що передбачає передусім єдність форми і змісту, наявність наскрізної ідеї, спільної для всіх відібраних творів.

Детальніше про конкурс – ТУТ.

А в рамках презентації конкурсу «Урба-ПЕРЕХРЕСТЯ» (робоча назва також «Геній міста») відбулися урба-читання, в яких взяли участь Антоніна Спірідончева, Леся Мручківська, Володимир Осипенко, Максим Меркулов, Оксана Шафаревич, Алла Миколаєнко, Олександр Раф і Катерина Гурневич, до урба-читання долучилися нові учасники і почесні гості літстудії: Артем Занора (із конотопської літературної студії "Джерела”), Юлія Ус (студентка IVкурсу спеціальності «літературна творчість» Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка), а також поети Ярослав Гадзінський, Світлана Богдан, Ілона Пікульська. Із власними творами виступили і члени Журі майбутнього конкурсу «Геній Міста» – Сергій Пантюк і Анна Малігон.

Віршень в літклубі КПІ

А тим часом «Віршень» триває!

16 віршня (в миру - березня) – відбулись поетичні читання в літклубі КПІ.
Трохи блукання в КПІшних лабіринтах - і ми на місці, у просторому залі з гарною акустикою. Захід планувався як обмін досвідом, адже запросили нас до себе такі ж писаки, як і ми - учасники літературного клубу«Золоті сторінки», створеного нещодавно при КПІ.
З нашого боку читали Вікторія Осташ (очільниця студії "Перехрестя"), Оксана Яблонська (очільниця гутірки поетів "Севама"), Антоніна Спірідончева, Оксана Шафаревич, Алла Миколаєнко, Мирослав Лаюк, Заза Пауалішвілі. Завітала і Христинка Халімонова, але свою майстерність гри на піаніно та спів вона продемонструвала вже після заходу - для тих, хто не встих розбігтися.
Зі сторони КПІ виступали молоді поети Євгенія Морозова, Олександр Ткачинський, Марина Михайлюк, Богдан Кудряшов, Анастасія Кудрицька та Анна Лугова.
По закінченню були ближчі знайомства, обмін враженнями і контактами, результати чого проявилися вже на наступний день - поетичне святкування дня св. Патріка в стінах Будинку письменників, куди на запрошення Оксани Яблонської завітали наші нові друзі з КПІ. Але про святого Патріка - нижче. :)))
Враження від читань в КПІ - чудово!


Багато фото - ТУТ (в альбомі на Пікасі)

або ТУТ (в альбомі на Фейсбук).


В першому ряду: Оксана Яблонська, Оксана Шафаревич, Алла Миколаєнко, Мирослав Лаюк.


Вікторія Осташ


Антоніна Спірідончева


Оксана Яблонська


Марина Михайлюк (студентка КПІ)


Дуже артистичний Олександр Ткачинський (студент КПІ).

«Поетичні побрехеньки до дня святого Патрика» в Спілці письменників

17 віршня (за старим стилем - березня) ірландці усього світу святкують День Святого Патріка, одним із обов'язкових атрибутів якого є побрехеньки, віскі та веселощі у зеленому одязі.

У цей день вирішили порозповідати один одному веселі побрехеньки та скуштувати віскі поетка Оксана Яблонська з очолюваною нею гутіркою «Севама». За традицією запросили взяти участь в побрехеньках усіх своїх друзів.

Побрехеньки з куштуванням віскі відбувались в солідному місці – камінній залі Будинку письменників. Зараз складно уявити, чи міг би подібний публічний захід бути проведений в цьому приміщенні за старого режиму :)))

Тим не менше. Зі своїх спостережень скажу: ми явно не ірландці. У виступаючих спостерігався брак побрехеньок і брак зеленого одягу. :))) Когось тягнуло на лірику, когось на еротику, когось на соціалку і кумедні випадки з життя.

Але побрехеньки все ж були! Наприклад, у мене. Я прочитала кілька своїх іронічних віршів з елементами еротики, написаних від чоловічого імені про чоловічі переживання стосовно жінок, які раніше не публікувала під своїм ім’ям. Якщо хтось їх читав, то навряд чи б здогадався поєднати ці вірші з моєю скромною персоною :)))

Щодо учасників: ось як розповіла про читання Оксана Яблонська на сайті «Севама»:

«Анна Лугова прочитала справжню побрехеньку нічної випічки, Богдан Кудряшов, Марина Михайлюк, Лесик Панасюк і Оксанка Гаджій запам’яталися чудовою декламацією, твори роздуми прожили Катерина Ляшевська, Катруся Матвійко, Владислав Молодід і Дмитро Княжич. Микита Лунін і Антоніна Спірідончева поетично нагадали про весняний гарний настрій, Михайло Жаржайло, Олексій Шендрик, Оксана Яблонська, Вікторія Осташ, Володя Осипенко, Юрій Рудницький і Анна Малігон потішили новими творами. Усе поетичне дійство традиційно фільмували Оксана Шафаревич, Антоніна Спірідончева, Володя Осипенко, Вікторія Осташ».

Багато фото із заходу ТУТ (в альбомі на Пікасі)

або ТУТ (в альбомі на Фейсбук).

Катерина Ляшевська


Катерина Матвєєва, Оксана Шафаревич та Юрій Рудницький


Михайло Жаржайло


Оксанка Гаджій


слухачі


Молодняк з КПІ: Тетяна Янгулова, Анна Лугова, Марина Михайлюк.


Це скромно я, Антоніна Спірідончева :))) Спасибі Володимиру Осипенку, який кожного разу експериментує з налаштуваннями фотоапарату :)))


Камера зафіксувала, що в тому кінці зали було не тільки пиво, як запевняли хлопці :)))


А це момент перетікання "Побрехеньок" в "Молоде вино" :))) На фото Оксана Яблонська та Володимир Осипенко.

На сайті "Друг читача" опубліковано рецензію на мою книгу "Бізнес-провокація". Цікаво, що сама я бачу свою книгу дещо інакше, але сторонній погляд мене інтригує. В рецензії явно не бізнесовий погляд, а літературознавчий. До речі, рецензію опубліковано у скороченому вигляді, не знаю чому. В ній ще були наведені цікаві паралелі з російською сучасною та українською іронічною літературою. Тим не менше... :)))

 

Волієте провокацій?! Вам сюди…

 

Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.
Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Назва роману «Бізнес-провокація» виправдовує себе на всі сто: авторські «провокації» починаються вже з передмови до книги. Власне, замість передмови книжку відкриває стаття самої Антоніни Спірідончевої, на початку якої авторка нещадно розвінчує традиційні методи написання передмов, до яких вдаються відомі критики та літератори, яким автори (як правило, початківці) пропонують (часто – не „за так”) написати передмови до своїх книжок: «Ми так звикли – хтось (зазвичай знайомий літератор) обов’язково повинен похвалити твір і самого автора в передмові. Розповісти, які гострі соціальні проблеми зачіпає автор, наскільки глибокі і яскраві образи його героїв… відзначити чистоту і багатство мови,  а якщо цього не достатньо для рецензійного обсягу, можна ще й коротко переповісти сюжет…» (с. 3). Цитую і самій страшно: а що як і я такий самий «рецензент»?! Може на цьому і спинитися? Та ніби вже так жваво почала… тож вестиму далі!
На власне запитання, чи цікаво вам (нам?) читати передмови, наперед знаючи, що вони необ’єктивні, авторка відповідає тим, що залишає право оцінки власної книги (у передмові) виключно самим героям свого видання. Найяскравіше (і чи не найдошкульніше!) це вдається «найкреативнішому» з них – Олегові Безручку:  «Авториця чомусь вподобала гротескну форму передання назбираного матеріалу. Де не кинь – всюди цей гротеск! Ніби нам узяли і підмінили наш світ – дали інший, без цензури та будь-яких інших обмежень. Але я сам би цього не читав, занадто масова література, усім все зрозуміло, всім смішно…». Отакої! Виникає враження, ніби авторка вирішила убезпечити себе (і свою «Бізнес-провокацію») не лише від вихваляння (називаючи цей спосіб банальним), але і від прискіпливої критики: куди вже більше!
Чи знов провокація? Мабуть, тут задіяний механізм доведення від протилежного! Дивіться, авторка зазіхає на «нецензурність»… Вона не визнає жодних обмежень… До того ж – книжка «масова», читати її легко і весело… Хто ж відмовиться від такого захопливого чтива?!
Я знайома з поетичними «дошкульностями» Антоніни, неодноразово чула в авторському виконанні її «хуліганські», чи навіть «революційні» вірші, крізь поетичності яких прозирає і багата авторська уява, і глибоке переживання трагізму сучасного життя, і… відвертий «стьоб», глибинна іронічність сприймання дійсності, та сумовита іронія, яка допомагає долати в собі «не-сприйняття» багатьох темних сторін нашого сьогодення.
Вочевидь, всі вищезгадані якості не могли не знайти вияву і в «Бізнес-провокації». Багата уява? Так, звісно! Уявіть собі молоду жінку, яка офіційно перебуває в декретній відпустці. Уявили? Чим вона має займатися? Догляд за дитинкою? Безкінечні хатні справи? Перегляд серіалів? Скигління у відповідь на традиційне запитання чоловіка, який повернувся з роботи: «як ти тут, моє Сонечко?..» Все це, мабуть, до болю знайоме багатьом жінкам, які хоча б раз народжували дітей. Натомість Антоніна вирішує тримати себе в «літературному тонусі»: ніби граючись, вона створює уявну «критичну ситуацію» для обраної групи (теж уявної) фахівців вузького профілю: працівників одного з найпопулярніших ЗМІ  – телебачення.  А створивши – підступно зіштовхує героїв один з одним, змушуючи їх потрапляти у найневигідніші (невиграшні для геніальних творців одного із комерційних телеканалів) обставини. Зіштовхує – і захоплено спостерігає за результатом, настільки віддаленим від її власної життєвої правди, що без авторської уяви досягнути подібного, на мій погляд, було б неможливо. Єдине, що напряму пов’язує авторку і героїв – обнадійливий фінал роману (і романтичних стосунків кількох пар героїв): непередбачена вагітність одразу трьох героїнь. Показово, що всі три випадки зародження нового життя зрештою виявляються щасливими завершеннями історій кохання. Так само успішно розвивається і «дітище» успішного фінансиста Сергія Нікіфорова, із честолюбної ідеї якого і розпочинається вся ця історія.
Як же тоді бути із «глибоким переживанням трагізму сучасного життя», притаманним авторці?! Дуже просто! Трагізм постає ще більш виразно на тлі «дошкульностей»: ми живемо у світі, в якому все вирішують гроші, всім керує самолюбство і бажання будь-що вивищитися над іншими, отримати можливість керувати долями, потрапити до касти обраних… Все це авторка бачить у своїх героях, майже в усіх, бачить – і нещадно викриває.
Під «вогонь» потрапляє все: всуціль непрофесійний підхід до справи, коли ідея створити канал, та ще й під гучною назвою «Імперія», виникає мало не уві сні, а глобальне завдання «будувати» цю «імперію» практично з мінусу (навіть не з нуля) отримує здібна й енергійна, але абсолютно «не адаптована в темі», керівниця рекламного відділу: «…але я ніколи не працювала та телебаченні! Я нічого про нього не знаю!» – «Уяви собі, я теж…»
Жорсткість ситуації посилюється ще й тим, що решту відповідальних працівників керівничої ланки – креативного директора, генерального продюсера – призначають ледь не випадково, та ще й обирають перших кандидатів, які потрапили в поле зору, і, до того ж, відзначилися на попередніх місцях роботи не найкращим чином: першого напередодні вигнали з роботи за систематичні прогули і неадекватні вчинки, другого – підозрюють (і небезпідставно) в елементарних і недобросовісних фінансових оборудках. Тепер розумієте, чому наше телебачення саме таке, яким воно є?
А проте, авторка не обмежується виключно цією сферою. Вона піддає критиці практично всі «правила» ділового світу, і принципову «нещирість» спілкування, і сліпе наслідування відомих у світі методик «завоювання популярності»… Сила цієї критики в тому, що її носієм є не сам автор, а практично всі персонажі, кожен у притаманній лише йому манері, і щоразу – із непідробним гумором, живо, конкретно й ефективно.
Але найбільше «сумовитої іронії» спрямовується на внутрішній світ персонажів, на їхнє духовне життя, відгомони якого долинають до колег. У цій сфері все також достатньо жорстко і вкрай не обнадійливо: суцільні перед-депресивні стани, які долаються традиційно: кава, сигарети, алкоголь; всуціль аморальні вчинки, за якими проглядає вразливість, неврівноваженість, невміння будувати стосунки, навіть із близькими людьми. І попри те, що цю сферу життя автор змальовує так само легко, ненав’язливо і навіть тактично, картинка складається вражаюча. Та невже ми приречені залишатися самотніми і недосконалими нікчемами?!
Тож якщо вам набридло копирсатися в сюрреалістичному бруді і губитися в постмодерністському мороці, сміливо розгортайте книжку Антоніни Спірідончевої «Бізнес-провокація», написану зі справжнім знанням реального життя, знанням, яке не відбирає залишки бажання жити, але дає сили вижити, спонукає радіти кожній хвилині.

Вікторія Осташ

Придбати цю книгу в інтернет-книгарні «ВСІ КНИГИ».

Сьогодні в мене, можна сказати, робочий день))) Є термінові речі і є запал попрацювати. Надворі пахне весною. Я знаю, це вона на мене так впливає! :)))

Я схопилась за стільки справ і проектів, що на всі не вистачає "оперативної пам’яті".:)))

    

***

ХБ мене тішить, просто лежу від сміху.
Роздивляюсь там свою статистику.
Ось цей мій пост набрав... ех!... 15978 переглядів! Ну це не піпєц?

Подскажите. Здесь фотографии вообще не вставляются? Или нужно много раз пробовать, тогда получиться?

  

*** Дізналась, що два мої вірші опубліковані в зимовому альманасі Гоголівської академії - "DigitalРомантизм".Уже скачала і почитала, цікава і різноманітна добірка творів на святкову тематику. :)))

  

Посилання на зимовий "DigitalРомантизм", в який увійшли зокрема мої два вірші "Колискова" та "Зайчисько" - я поки що не даю, тому що є вірогідність, що він переїде на зручніший для скачування сервіс. Коли переїде - тоді запощу посилання.

  

***

Коли я бачу на "Друг читача" банер своєї книжки "Бізнес-провокація", мені аж не хочеться сторінку обновлювати через деякий час. Так вона гарно виглядає з цим банером. :)))

  

***   Впонеділокзасідали в НСПУ. Це була зустріч "Перехрестя",присвячена урбаністичній поезії. Але за участю Сергія Пантюка. Тому читання віршів плавно перетекло у чаювання в його кабінеті і стратегічне планування подальшого "Віршня". :)))

  

***

  

Забула сказати: ці вихідні у мене були дуже плідні в плані попрацювати. Поки чоловік бавився з дітьми, я доробила верстку своєї наступної поетичної книги.
Як я і казала: щоб позбавитись сумнівів, що брати в збірку, що не брати - треба почати верстку)))
Вийшло 9 розділів, як і планувалось, і 192 сторінки (хоча я планувала 128, але вірші в мене тематично згруповані, тому щось виривати з теми - позбавляти її граней). Вийшла збірочка з повним спектром моїх жіночих зацікавлень: від милування природою до іронічних віршів на тему політики та економіки. Ну і звісно, кілька розділів чисто жіночої лірики і два розділи "жіночих портретів" - жінки в розквіті і малолітки.

Я казала вже, що в ідеалі, аби ця збірка відображувала один творчий виток. Але вийшло не зовсім так. Весь "хвіст комети", про який я говорила, вже в збірку упакувався. Але туди потрапили і вірші вже з наступного витка, бо їх не можна було вирвати з теми. Вони якісно інші, тонші, глибші, технічно інакші. (Це половина моїх "жіночих портретів" :))). Ну що ж, вже так і буде. :)))

Єдине, що туди не потрапило - це великі форми, і вірші з нового витка - "Людина" (який в принципі міг би стати в "малолітку") та всі мої "Афродити".

Ось так. :))) Насправді, верстка - це риска, після якої я починаю ніби з чистого аркуша, якщо не рахувати "Людини" та моїх "Афродит". Це дуже класне відчуття. :)))

Коли вийде збірка - уявлення не маю. Хотілося б в цьому році. :)))

  

***

  

Хто ще заплутався у моїй писанині? Уточнюю:
"Малолітка"-книжка і "Малолітка"-добірка - це різні речі!!!
"Малолітка"-книжка - це майбутня книжка малої прози, де сюжети крутяться навколо молодіжних проблем.
Малолітка-добірка - це добірка віршів, де лірична героїня юна і розкриває свій спосіб мислення, сприйняття, інтереси. Добірка має увійти в мою поетичну збірку, яка, як я сподіваюсь, буде наступною після "Малолітки"-книжки.
Якось так.
В Казці головна героїня - теж малолітка. Але це зовсім третя історія, прошу не плутати. :)))

***

Сьогодні знов їдемо в КПІ з поетичний десантом, але вже до інших студентів. Благо, в КПІ студентів багато :)))

Віршень триває! Детальніше про Віршень - читати ТУТ.

Банер (клікабельний)

Українська поетична спільнота, зрозумівши врешті, що сподіватись на підтримку держави, бізнесу, благодійників, видавництв, ЗМІ тощо тощо тощо - не варто (принаймні найближчим часом), а розраховувати слід лише на себе, вдалась до рішучих активних дій з демаргіналізації поезії.
Місяць березень оголошено місяцем поезії і перейменовано у Віршень. 1-го віршня стартував всеукраїнський поетичний мегамарафон "Віршень", що об’єднав різні поетичні та бардівські спільноти і окремих діячів: різні за напрямками, інтересами, віком, способом самопрезентації, місцем дислокації.
Ініціатори "Віршня": Сергій Пантюк, Максим Розумний, "Сліва-фест" та НСПУ. Мегапланом марафону заплановано начитати на різних публічних майданчиках різних міст різними учасниками "Віршня"  - 500 поезогодин!
Київська молодіжна літературна студія "Перехрестя" є повноправним і досить активним учасником цього мегамарафону. Тільки в першу декаду віршня учасники літстудії провели три поетичні десанти до школярів, студентів та просто шанувальників поезії. Усі успішні. Про них по порядку.

День письменника з читаннями в бібліотеці № 9 Шевченківського району

Саме 3 віршня, в День письменника літстудія "Перехрестя" десантувалась в бібліотеці № 9 Шевченківського району. Таким чином студія відсвяткувала "професійне свято" і водночас подарувала свято прихильникам сучасної поезії.
Від "Перехрестя" виступали Валентина Захабура, Антоніна Спірідончева, Анна Малігон, Оксана Шафаревич, Леся Мручківська, Алла Миколаєнко, Володимир Осипенко...
Також представили свою творчість молоді поети Аня Лисицька та Андрій Цимбал, ознайомили молодих з поезією військової минувшини подружжя Олександр та Валерія Вороніни.
Організатори - бібліотека № 9 для дітей та ГО "Народна ініціатива".
Був повний зал. Перед самим початком через наплив глядачів довелось виносити із зали два столи і заносити додаткові стільці, щоб усіх вмістити.
Тепла атмосфера, уважні і зацікавлені глядачі. Захід пройшов чудово і закінчився чаюванням та розмовами про довколапоетичні справи.

Багато фото із заходу - ТУТ




 

Віршень в гімназії "Троєщина"   А тим часом Віршень набирає обертів! 5 віршня поетичний десант літстудії "Перехрестя" висадився в гімназії "Троєщина". Тут на студійців очікував дуже теплий прийом. Кафедра української мови та літератури чи не повним складом була присутня, зняли з уроків 10-ті класи, але, як виявилось опісля, в залі були і 6-ті, і трошки 8-мих. Ми розповіли про становище сучасної поезії, про Віршень, що покликаний це становище виправляти, і звісно ж, про літстудію "Перехрестя". Долучали гімназистів до поезії Антоніна Спірідончева, Валентина Захабура, Володимир Осипенко та Вікторія Івченко. Подарували бібліотеці гімназії свої книжки. По завершенню заходу Володя та Валя поспішали, адже і так вирвались з роботи, а в Антоніни Спірідончевої з Вікторією Івченко гімназисти взяли коротке інтерв’ю для гімназійного WIKI-TV, заснованого, до речі, поетесою (публікується на сайті ХайВей) і вчителькою англійської мови Наталією Безсоновою та її учнями. Маса позитивних емоцій!

Багато фото із заходу - ТУТ

Вікторія Івченко, Валентина Захабура, Володимир Осипенко (читає).

Валентина Захабура

Вікторія Івченко

Антоніна Спірідончева

Віршень в КПІ

6 віршня. Літстудія "Перехрестя" десантувалась в КПІ - до першокурсників факультету видавців. Дуже приємна аудиторія - уважні, налаштовані на сприйняття поезії і пісні, а головне - просто закидали нас запитаннями про життя-буття поетів. Добре, що в нас було дві години часу.
Від "Перехрестя" виступали Валя Захабура, Антоніна Спірідончева та Володимир Осипенко. Зробили два поетичні кола. Після першого кола свою творчість представили також студенти. Але не всі... в групі пишуть вірші більше людей, але вийти і прочитати перед аудиторією вони не насмілились.
Враження після заходу - дуже класно! :)))

Антоніна Спірідончева


Валентина Захабура


Володимир Осипенко

Більше фото із заходу - ТУТ.

Влаштовувати публічні читання в бібліотеках вже стало для "Перехрестя" доброю традицією. Літстудія не закривається в колі письменників, а намагається йти і нести свою творчість до людей - школярів, студентів, людей старшого віку.

Найчастіше такі читання відбувались у бібліотеці № 9 Шевченківського району.
Нагадаю, що там же відбуваються і щомісячні зустрічі перехрестян з метою поспілкуватись і обговорити творчість один одного між собою, без публіки.

18 лютого ще одна бібліотека ласкаво відкрила двері для студійців - бібліотека № 160 на Позняках. Це бібліотека нова, в новій будівлі, з новими меблями і невеликим поки що книжковим фондом. На зустріч були запрошені студенти медичного університету і люди дещо старші. Для них читали вірші і прозу Вікторія Осташ, Леся Мручківська, Мирослав Лаюк та Антоніна Спірідончева. Гості слухали і вслухались, їм було цікаво. Хоча деякі реакції на твори були несподіваними для авторів, але це життя, треба знати, як твір може сприйматися читачем і слухачем.

Після читань було чаювання. Ми подарували бібліотеці свої книжки. Роз’їхались по домівках задоволеними.

Наступні літературні читання заплановані в бібліотеці № 9 Шевченківського району
03 березня о 15.00. Приходьте!

п.с. Із заходу в бібліотеці № 160 в нас немає фото, але я знайшла світлину з урочистого відкриття цієї бібліотеки (у травні 2011 року). Фото символічне, для бібліотечних заходів також - отож публікую його!

Гірський водоспад із-під стебел в’юнкоюї ожини

Вистрибує в світлу купальню, аж запалом сповнився.

Зірками блискучими падає в воду і живо

Окроплює холодом бархатні плечі Адоніса.

.

Той бачить, як ніжки тендітні крутою стежиною,

Із камня на камінь ступають сміливо і спритно,

Ховаються стопи – аж холодом стягує жили –

У білих одежах і пасмах рудих Афродити.

.

Квітуча й зваблива, спустилась вона до купальця,

Присіла на камінь вологий і стопи капризні

Занурила в холод – вода просочилась крізь пальці,

Палка й льодяна, аж холоне у жінки в білизні.

.

Адоніс підплив і в долоні узяв її стопи,

Їх смак цілував і впивався бажанням безрадним.

А в спину колов його страх неминучої помсти,

А Афродиту пік сором подружньої зради.

.

Не стримував хіть і випещував палко й завзято

Він внутрішній бік її ніг, відгортаючи білу

Тканину її безсоромно відкритого плаття,

Торкав її плоть і кохав їй палаюче тіло…

.

…А жінка є жінка. Адоніса врешті убито,

Не шлюбним її чоловіком, а іншим коханцем.

Вона ж через правди, неправди, грішки і молитви

Добилась: Адоніс ожив! Найбагатшим убранством

.

Обсипало схили гірські – в квіточках анемонів

Пророслі душа і кохання Адоніса, врода…

Глядить Афродита: мільйони, звабливі мільйони

Бузкових Адонісів – всюди, тому завжди поряд.

Сьогодні прокинулась із дивним гудінням в голові. Почала прислухатись, а то вірш Артема Полежаки "Випив-упав, випив-упав, випив-упав"...
Не подумайте, я вчора не пила, тільки "причастилася". Напевно, після шести годин читання поезії отаке гудіння - це норма. :)))

====

Ітак. Учора відбувся 16-й (і завершальний!) Сліва-фест, який традиційно організовує Сергій Пантюк і збирає усю поетичну тусівку. Цього разу захід проводився у стінах Спілки письменників на Банковій. Зі сцени виголошувались вірші від піднесено-цнотливих до матючних. Автори - від голови СПУ до юних зірок поезо-інтернету. Ну а шо? Винуватець же (себто Пантюк, він же Сліва для друзів) сказав, що любить усіх. :))) Поети, барди, музики. Звичайно ж, виступили не ті, хто був заявлений у програмі)))) тобто деякі із заявлених теж виступили.

Вже вдруге Сліва-фест не є остаточно останнім (минулого року він вже обіцяв стати останнім, але не склалось...). Тепер фестиваль трансформується у дещо нове під назвою "Віршень" Але інформація про "Віршень" достойна окремої публікації, бо це має бути грандіозна всеукраїнська подія на півтора місяці, яка планує включити в себе  (увага!) 500 поетогодин!

Також було презентовано заснований СПУ та Сергієм Пантюком новий літературний портал - Укр.літ., до якого нібито матимуть доступ усі сучасні літератори в плані висловлення своїх думок про актуальне, а ще там буде найбільш повна база українських літераторів, включаючи сучасників. Над базою вже працюють.

На фесті було весело. У мене з’явилось відчуття якоїсь сімейності. Усіх багато, всі разом, теплі почуття і все таке... але багато хто цікавиться лише собою, тому виступив і пішов додому :))) До завершення досиділись тільки передні ряди (найвідповідальніших і найзацікавленіших) та задні, де, вибачте, бухали. :))) Взагалі я пошкодувала, що взяла свою бандуру-фотоапарат і почувала себе нібито зобов’язаною сидіти спереду... насправді я хотіла б сидіти з усіма отам ззаду :)))

Усіх виступаючих Сергій Пантюк традиційно "причащав" з відра дерев’яним ополоником. Комусь того причащання вистачило й одного ковтка, а хтось і тричі підходив, і прямо з відра))) Ну а шо? Всі свої :)))

Ах да, мало не забула. Про Тоню Спірідончеву Сергій Пантюк сказав, що познайомився з нею лише минулоріч, але вірші її читав і раніше. Така дуже органічна в неї поезія (майже дослівно). Отак! :)))

Гаразд, трохи фоток. Всіх не публікую, бо буде перегруз.


Раз я пчала з Полежаки, то з нього і почну. Артем Полежака. Від того, що він витворяв на сцені, як голосно він це витворяв і як довго - не дивно, що й досі в голові гуде :)))


Імпровізований ансамбль. Сиамські близнята Капранови, Леся Рой (за роялем), Нестерук молодший, Грицько Сулейманович Вагапов (бард і байкер).


Сергій Пантюк причащає Анну Малігон.


Шпилясті кобзарі. Чи то гурт, чи то об’єднання, чи то формація (як сказав Пантюк).
Нагадаю, що я вже частково розповідала про них в репортажі з Літературної Країни мрій.

Решту фоток не даю (тільки в альбомі на Фейсбук). Щоб побачити усіх учасників, треба було прийти і побачити. Вхід був вільний.
А я не можу оминути увагою ... себе. 


Я, Антоніна Спірідончева


А так я "причащалась" :)))

Дуже дякую оцьому хлопцю, в якого в руках опинився мій фотоапарат (я навіть не зауважила, як це сталось) і наклацав мені силу силенну фоток зі мною :)))



Всьо. Всіх віртуально цьом. До зустрічі на Віршні! :)))

У мистецьких колах вже стало звичною справою брати участь у благодійних музично-поетичних акціях. Це вельми ефективний спосіб збирати кошти для людей, які їх конче потребують, як правило, на термінове лікування. Такі заходи відбуваються досить часто і я сама не раз брала в них участь. І що цікаво – люди, які продукують досить пристойний творчий продукт, охоче беруть в них участь – це притому, що їм ніхто не заплатить за виступ, а навпаки, вони самі поділяться своїми, як правило, незначними статками, аби допомогти людині, про яку можуть нічого не знати.

У цих мистецьких заходів є особливий шарм. Вони проводяться в невеличких залах  музеїв, бібліотек, приватних приміщеннях,  облаштованих під потреби художників чи музикантів. В них незначна інформаційна підтримка, вони збирають аудиторію серед «знайомих знайомих» і проходять у теплій, навіть дружній атмосфері. Іноді їх називають квартирниками.

Там панує дух співчуття, розуміння, добрих намірів… а ще – мистецтва! Не того «мистецтва», яке оцінюється грошовими зборами чи рейтингами, а того, яке шукає захопленої уваги аудиторії і творчого спілкування з колегами. Причому спілкування як на рівні обміну ідеями (себе показати і на інших подивитись), так і на рівні «тусовочному». Ось що важливо і що так легко збирає творчих людей на благодійних заходах!

У вівторок 7 лютого в галереї «Мистецький простір 365» відбувся благодійний квартирник на користь молодого поета Юрія Чабана, який потребував операції на нозі. Квартирник зібрав поетів і музикантів («тусовочних», які ще не мають виходів на великі сцени). Окрасою заходу став виступ  художника-аніматора Світлани Гончаренко, яка робила картини з піску. Досить незвичне видовище (вживу), хоча в інтернеті відеоролики з «пісочною анімацією» отримали неабияке розповсюдження. Її робота, а точніше динамічне творення образів птахів, закоханих людей, дітей, музикантів і просто цікавих сюжетів одразу ж проектувались на великий екран. Це захопливе видовище!

З поетів запально, романтично, еротично (хто як уміє ) читали свої вірші Таня-Марія Литвинюк, Оксана Яблонська (очолює гутірку поетів "Севама"), Вікторія Осташ (керівник літстудії "Перехрестя"), Антоніна Спірідончева, Заза Пауалішвілі, Оксана Шафаревич, Михайло Жаржайло, Ліана Абрамова та Микита Лунін. Особисто я читала свої «бунтарські» вірші.

З музикантів виступали гурт «Телері», етно-гурт «Kolo diy», Христинка Халімонова та  Ярослав Великий.

Цікавим є знаходження точок дотику між поетами та музикантами, в яких зароджується співтворчість.  Христинка Халімонова заспівала пісню на вірші Зази Пауалішвілі, гурт «Kolo diy» оголосив про пошук поетів для створення нових пісень, а «Телері» підігравали поетці Тані-Марії Литвинюк. Читання поезії під музику – значно красивіше, ніж просто читання.

Після квартирника мені думалось про те, яка гарна в нас молодь (адже саме молодь є основною аудиторією). І творча, і активна. Цікавиться не лише розкрученими «зірками», але й маловідомими, вслухається в тексти, цінує...  Уміє співчувати, готова ділитись. Гарна в нас молодь!

Кілька фото з квартирника


Христинка Халімонова

Таня-Марія Литвинюк (вона ж організатор).
За це фото подяка Тетяні Каганській.

Антоніна Спірідончева (вона ж я).
За це фото дякую Тетяні Каганській.

Світлана Гончаренко за роботою.

"Пісочна картина"

"Пісочна картина"

***

Дуже чудово посиділи з "Перехрестям" в бібліотеці і відсвяткували оптом усі новорічно-різдвяні свята!
Я зазвичай мовчазна, але цього разу я, певно, серед усіх говорила найбільше))) Нахвалювала свою казку, над якою зараз працюю. Справжні дебати викликало ложа чи ложе арбалета. Я багато розповідала про принцес і попелюшок, бо саме про це моя казка. Тільки Попелюшка в мене сучасна, яка живе у хижому агресивному світі серед супернць, здатних на підлості, образи, приниження. Взагалі останніми днями мені здається, що я пишу про всі ці речі "з натури" :))) Але це вже інша історія.
Читали вірші. Я читала свою новорічно-дитячу лірику. І коли з нею закінчила, Володя так голосно говорить: А тепер давай еротику! :))) Але нової еротики в мене немає)))

***

До того ж я знайшла справжній скарб, захований ще в далекому 2010-му Віктором Тригубом і його редакцією («Музеї України»)!  
Справжня сенсація! Скарб комплектний, не пошкоджений часом. І дійсно цінний!
Мені надішлють фотки, бо свого фотика я з собою не мала... і покажу. ***

Зараз знову передивилась усі вірші, відібрані в збірку "Київ поетажний". Є сильніші, є слабші, є що правити... робота триває. Взагалі складно організуватися стільком авторам... Я вже чекаю того моменту, коли буде верстка.

***

Найпопулярніша публікація на моєму персональному сайті. :)))
До речі, вона лягла в основу моєї казки для дівчаток, про яку я так багато розповідала. :)))

Как важно быть принцессой. А еще лучше – Золушкой!

***

А це мій персональний сайт, головна сторінка. :)))
http://antoni.ucoz.ru/

***

Рідко, але публікуюсь на сайті "Клуб поезії". І зауважила, що деякі мої вірші додає собі у вибране Євген Юхниця ("Місто вимотує", "Я малюю стінгазету!", "Сіє дощ"). У мене питання: Чому ж вони досі не в "Дніпрі"? :)))

Антоніна Спірідончева: Місто вимотує - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії

***

До речі, відіслала сюди кілька віршів. Щоправда, моє уявлення про еротику явно відрізняється від уявлень про неї Пантюка, Капранових чи Винничука. Але то таке, навіть цікаво у це погратись. :)))

«Друг Читача» оголошує Народний кастинг еротичних поетів!

***

Щодо моєї наступної поетичної книжки... Я вже стільки разів вставляла в неї і забирала з неї купу віршів, що зрозуміла: надійний спосіб покінчити із сумнівами - почати верстку. Перший розділ вже зверстаний :)))

Колись на якомусь форумі прочитала одну класну думку: часто прийняття рішення означає, що людина втомилась думати. :)))

  

***   Ось тут ми з "Перехрестям" збираємо вірші для збірки до дня св. Валентина. Будемо робити електронне видання.
http://perehrestya.at.ua/publ/kritika_i_samokritika/valentinki/31-1-0-81

Поки що там лише мої вірші на інтимно-еротичну (тобто любовну) тематику, але це справа часу :)))

***   Треба займатись своєю справою, ініціювати і брати участь у суспільно-потрібних проектах, таких, що приносять користь іншим людям (а не лише автору) і обминати сумнівні проекти і сумнівних помічників(з досвіду).

  

***

Придбати мою "Бізнес-провокацію" (паперове видання) в інтернет-магазиніможна тут:

Бізнес-провокація | Всі книги

***

Придбати мою "Весну-поетесу" (паперове видання) в інтернет-магазиніможна тут:

Книга Весна-поетеса. Купить книгу Весна-поетеса в Твердый обложке 2009 года издания от Антонина Спир

***

Придбати колективну збірку Клубу "Київ поетажний" - "Эсперанто многоточий"(паперове видання)в інтернет-магазиніможна тут:

Эсперанто многоточий. Киев поэтажный Федоров Олег купить книгу книжный интернет магазин Читайка

***

Моя "Весна-поетеса" вже доступна для скачування.
Напевно, це можна назвати і електронною книжкою... але це той самий дизайн, який два роки тому пішов у друк.
У мене була ідея цю збірку переробити. Був момент, коли я почала уявляти її інакше, в іншому дизайні... Але передумала. З однієї банальної причини: "Весна-поетеса" - це вже історія. І не треба її більше чіпати. Вона така, яка є, якою уклалась два роки тому.
В самому низу сторінки є надпис: Book.pdf 4.65 MB. Натискаєте і скачуєте. Але спершу перечитайте анотацію :)))

Антоніна Спірідончева : Весна-поетеса : поетична збірка : Купити книжку

***

А це повнокомплектний скарб, про який я говорила напочатку публікації :)))

Журнал в паперовій версії вже не видається (наскільки я знаю), тільки в інтернеті.

Сіє дощ несподіваний розпач,
Літній сум і непевність ранкову.
Різнобарвами райдуга-обруч
Обіймає плече сонцелову.

Дощ періщить незграбно й завзято,
Аж із неба змивається колір.
І вологи солодкі зернята
Засіва в золотистому полі.

А галявка розлога й грудаста
Синьоокому небу на втіху
Своє тіло, до пестощів ласе,
Убирає кульбабками сміху.

2011 р.

***
Шукаю собі костюм Афродити :)))

***
Я закохалась в Афродиту. А на екскурсії казали, що в неї тільки чоловіки закохуються)))
В моїй казці також є кілька згадок про Афродиту. Дівчатка повинні знати цей ідеал.

***

У мене якась суцільна Афродита. Вона з’явилась в моїй творчості ще до того, як я з нею ближче познайомилась.
Один з головних героїв моєї "Бізнес-провокації" теж не міг здихатись образу Афродити під час і після відпочинку на Кіпрі. А потрапивши до в’язниці на північний частині острову (типу турецькій), куди він попхався заради Галатеї, ніяк не міг второпати, чи могла Афродита оживити Галатею, якщо та була типу ще прекрасніша. Чи здатна на таке жінка? От якими питаннями задаються мої герої-кумедіанти. :)))






***
А це мій вірш

АФРОДИТА

В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню...
 
Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі...
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.
 
Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці...
 
Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.
 
Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові... І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.

Yes!
Ще один маленький прорив! Рекламний банер на мою книжку "Бізнес-провокація" з’явився на популярних літературних сайтах "Друг читача" та "Гоголівська академія".
Тішуся цій удачі! :)))

Для тих, хто захоче спитати, скільки це коштує, відповідаю: для мене ніскільки. На вказаних сайтах банер клікабельний і веде до книжкового інтернет-магазину, він зроблений з метою успішного продажу книги.

Ось так (клікабельно):