Я вибачаюсь перед всіма, хто чекав продовження мого марафону моїх віршів про весну, і чекав довго... тому що я тут трохи випала в офлайн і поза зону досяжності... але все гут.
Сьогодні я хотіла б опублікувати вірш дворічної давнини, який для мене знов став актуальним на цьому тижні, про травневі свята. Тільки тоді в ньому мова йшла про Мексику, а тепер - повернусь і тоді розкажу, в мене є така практика... :)))
Травневі свята
Телефонний дзвінок: «Які плани в травневі свята?»
Я сказала, що нас цими днями не буде у місті.
«Десь поїдете?» - «Так». – «А куди?» - Й тут моя простота
Поспішила із себе гламурний пострушувать блискіт.
Я невинно збрехала, хоча і не терплю брехні –
Повернусь і тоді розкажу – в мене є така практика.
Я сказала, що їдем сім’єю в село до батьків,
А насправді тримала квитки на літак за Атлантику.
2010 р.
|
|
|
Щось я безвідповідально поставилась до власного марафону віршів про весну. Але виправдовуюсь тим, що читачі не дуже то й кричать "давай ще!" :)))
Гаразд. Опублікую сьогодні мій вірш "Весна-поетеса", який нещодавно був відібраний для друку та надрукований в журналі Люблю+Слово: Літературно-художній журнал. – №1 (20), 2012.
Весна-поетеса
Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.
Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.
Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.
По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.
Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.
2011 р.
|
|
|
 У серії своїх подекадних публікацій про поетичний мегамарафон «Віршень» я розповідаю про помітні заходи, до яких безпосередньо причетна Київська молодіжна літературна студія «Перехрестя», оскільки я є членом цієї студії та особисто беру участь у більшості її акцій.
Насправді ж в рамках «Віршня» щодня відбуваються якісь заходи в різних містах і місцях, силами різних людей і їх об’єднань. Нагадаю, що мегапланом поетичного марафону планується начитати по всій Україні не менше 500 поезогодин! Самі розумієте, що висвітлити усе – для мене нереально. :)))
Мегамарафон «Віршень» був організований як захід із популяризації, але я це називаю «демаргіналізацією» :))), поезії. Його ініціатори – Сергій Пантюк, Максим Розумний, «Сліва-фест» та НСПУ. Місяць березень у поетичних цілях перейменовано у віршень, а сам марафон триває з 1 березня по 7 квітня.
Мою розповідь про першу декаду «Віршня» ("В першу декаду Віршня літстудія "Перехрестя" здійснила три поетичні десанти: до школярів, студентів та просто шанувальників поезії") можна прочитати ТУТ.
Розповідь про другу декаду марафону, в тому числі про конкурс урбаністичної поезії, твори на який можна подати до 1 травня ("Друга декада Віршня: «Урба-ПЕРЕХРЕСТЯ», літературний десант в КПІ та «Поетичні побрехеньки» у Спілці письменників") можна прочитати ТУТ.
А я починаю розповідь вже про третю декаду Віршня та його завершення.
Віршень в КПІ. Поетичні десанти до цього ВНЗ набувають регулярності
20-го віршня (в миру - березня) у літстудії "Перехрестя" був третій за рахунком поетичний десант в КПІ і водночас третя підряд зустріч із учасниками літклубу "Золоті сторінки", який нещодавно було утворено в КПІ за ініціативою Студради. Нагадаю, що зустрічі з десантами в цьому випадку не співпадають.:)))
Отже. Цього разу ми прибули в Малу залу ЦКМ НТУУ "КПІ" на запрошення Креативної агенції "61", яка діє в цьому навчальному закладі.
Спочатку в залі було не надто людно і зустріч скидалась на "поетичний междусобойчик". Але з часом виявилось, що майже всі стільці в залі зайняті.
Відкривав захід музичний дует Антоніни Окініної (вокал) та Вікторії Нагернюк (клавішні) - проект "ТишаKIDS", справивши дуже приємне враження і завдавши атмосферу вимогливості до виконання своїх творів.
А далі були "перехресні читання". Перехресні не тому, що учасників літстудії "Перехрестя" там було більше, а тому, що в заході знову брали участь автори з кількох літературних об’єднань і виходили на сцену "перехресно", в залежності від міркувань ведучої про найкращу черговість виступів.
Від літклубу КПІ "Золоті сторінки" читали Богдан Кудряшов, Анна Лугова, Тетяна Янгулова, Марина Михайлюк та Олександр Ткачинський.
"Перехрестя" представляли Вікторія Осташ, якій цього дня вдалося побувати на двох заходах майже одночасно, Леся Мручківська, представлена як переможниця конкурсу "Гранослов-2003", Володимир Осипенко, який добровільно виконував свою професійну роль звукорежисера, Антоніна Спірідончева, яка цього разу було ведучою заходу, та Марина Єщенко, яка примудрилась представляти одразу два літературні угрупування - "Перехрестя" та Літклуб "Маруся".
Від "Марусі" також виступала Оксамитка Блажевська. Крім читання віршів, вона розповіла про освітній проект для молодих письменників, який зробить з них менеджерів своєї творчості.
Ілона Пікульська, незалежна поетка, яка представляла саму себе, розповіла також про поетичний квест, що відбуватиметься в рамках мегамарафону "Віршень" 32 віршня (в миру 1 квітня). Щоправда, розповіла небагато, більше заінтригувала.
Зустріч була теплою, цікавою та й завершилась подарунками від Антоніни Окініної та Вікторії Нагернюк - музичні диски ТишаKIDS "Жива вініла" могли взяти собі усі охочі.
Багато фото із заходу в альбомі на Пікасі
Антоніна Окініна (вокал) та Вікторія Нагернюк (піаніно).
Антоніна Спірідончева
Марина Єщенко
Вікторія Осташ
Володимир Осипенко
Антоніна Окініна та Вікторія Нагернюк
Літстудія "Перехрестя" з Віршнем в бібліотеці № 160
24 віршня (в миру - березня) в рамках поетичного мегамарафону "Віршень" відбулись літературні читаннях в бібліотеці № 160 на Позняках.
"Перехрестя" віршнює в цій бібліотеці вже не вперше. Очевидно, минула зустріч, проведена літстудійцями ще в лютому, справила приємне враження на аудиторію та організаторів (організатори - керівництво бібліотеки та ГО "Народна ініціатива").
Цього разу на молодих письменників знову чекав теплий прийом, привітні, уважні та зацікавлені слухачі. Знову повний зал, що дуже тішить. Жителі району відгукнулись на оголошення про те, що відбудеться зустріч із сучасними письменниками.
Читали Вікторія Осташ, Володимир Осипенко, Антоніна Спірідончева, Валентина Захабура та Юрій Рудницький. Валя з Юрою ще й співали.
Потім молоді поети розповідали про себе - це ініціатива Вікторії, яка була добре сприйнята залом. Виявилося, що прослухавши вірші, люди щиро цікавляться особою автора. До усіх виспупаючих було чимало запитань від гостей про освіту, професію, зацікавлення, джерела натхнення, сімейну підтримку тощо.
Все пройшло класно, піднесено, динамічно. А після заходу нам провели екскурсію по бібліотеці. Бібліотека № 160 була відкрита лише минулого року за мало не фантастичним збігом обставин, коли на її відкриття вже ніхто не сподівався. Бібліотеці дісталося новісіньке просторе приміщення на другому "офісному" поверсі в житловому будинку-новобудові. Ще є помітним невеликий книжковий фонд, адже наповнити його за такий короткий термін - не просто. Ще під час першої поетичної зустрічі ми подарували бібліотеці свої книжки.
Повний фотик фоток в інтернеті матеріалізувався у фотоальбом на Пікасі, який можна переглянути ТУТ.
А я пропоную кілька показових фото.
Читає Антоніна Спірідончева
Вікторія Осташ
Вікторія Осташ, Валентина Захабура, Володимир Осипенко та Юрій Рудницький (співає).
Закриття поетичного мегамарфону Віршень на Медвіні
От і завершився Віршень, що тривав з 1 березня по 7 квітня, великими поетичними читаннями на Медвіні. 5 квітня на Книжковій виставці-ярмарку Медвін: Книжковий світ - 2012 зібрались більшість найактивніших активістів Віршня. Це люди, які представляли свою творчість і Віршень загалом в навчальних закладах студентам і школярам, в районних бібліотеках, у Спілці письменників, на інших площадках і навіть просто в місті.
Показово те, що сталося напочатку заходу. Медвін, сам того не розуміючи, продемонстрував загально-суспільне ставлення до поезії - в залі вимкнули світло. Просто вимкнули, бо покупці між рядами не ходили, а продавці книжок заклеїли скотчем свої ятки і залишили ярмарок. Загалом відзначу, що цього разу книжковий ярмарок мене більше розчарував - незручним розташуванням і майже порожніми залами (треба думати, що через незручне розташування). Але повернемось до Віршня. Попри те, що нам вимкнули світло і літкав’ярня освітлювалась сонячним світлом, що проникало у виставкове приміщення через отвори на стелі, треба подякувати організаторам, що нам не вимкнули мікрофон. :))) Втім, читання ніяким чином не були зіпсован (хіба що фото вийшли темнуваті), адже в кав’ярні були глядачі (!), а темнота створила атмосферу поетичної інтимності. :))
Отже. Модерував захід один з ідейників і засновників марафону - Максим Розумний. Поети, що не дивно, здебільшого організовані у поетичні спільноти (саме така належність до спільнот зробила можливою їх мобілізацію для участі у віршневих заходах). Від Київської молодіжної літературної студії "Перехрестя" представляли свою поезію Вікторія Осташ (керівник літстудії), Максим Меркулов, Анна Малігон, Антоніна Спірідончева, Алла Миколаєнко та Валентина Захабура, яка не лише читала, але й співала власні пісні з "гітаро-балалайкою". Від гутірки поетів "Севама" виступали Оксана Яблонська (очільниця гутірки), Владислав Молодід, Ліана Абрамова Михайло Жаржайло та Юрій Рудницький. Також представили свою творчість "самостійні" поети Олеся Мамчич та Ілона Пікульська.
Віршень завершився достойно, хоча у виступаючих відчувалась легка втома від віршневого ритму, адже деякі автори брали участь у поетичних заходах по кілька разів на тиждень протягом місяця. Після одного такого заходу у віршнян навіть з’явилась ідея провести "тиждень без поезії". :)) Тепер, по завершенню марафону є така можливість, але не в "перехрестян", оскільки вже у вівторок відбудеться планова зустріч літстудії у Будинку письменників.
Багато фото з читань можна переглянути в альбомі на Фейсбук - ТУТ
Але для ілюстрації - мінімум фото і максимум дійових осіб.
Вікторія Осташ (читає), Анна Малігон та Алла Миколаєнко
Антоніна Спірідончева (читає)
Максим Меркулов
Валя Захабура
Влад Молодід, Оксана Яблонська, Ілона Пікульська та Юрій Рудницький (справа, стоїть).
Олеся Мамчич
Максим Розумний та Оксана Яблонська
На передньому плані Михайло Жаржайло та Ліана Абрамова
|
|
|
Сьогодні я прокинулась з думкою про те, що у п’ятницю забула опублікувати черговий вірш про весну із мого мною ж проголошеного марафону моїх же віршів про весну, які я пообіцяла публікувати кожні два дні. Тепер виправляюсь.
Цей вірш трошки не по погоді, бо сніг уже розтав і вулиця виглядає барвисто, яскраво. Але якийсь приємний позитив закладено в цей вірш, тому публікую його. :)))
.
Хтось чув?
.
Хтось чув, як розлилося почуття?
Німою хвилею... Потоками вібрацій...
Невже весна із нами ділить шлях,
А талий сніг обрав нутро каналізацій?..
Надворі сивий дощ калюж налив...
Хоч ноги роз’їжджаються в грязюці,
А нас несе під сотнею вітрил...
Чому? – Не тямлю я у цій науці...
Та відчуваю – серед сірих барв
Натхнення ця весна в мені розчулить.
Це відчуття пробило товщу хмар...
Хтось чув його? І я його не чула...
2009 р.
|
|
|
Сьогодні мені захотілось опублікувати вірш, який свого часу зазнав критики. Але я його все одно люблю, особливо за гребінь, що належить весні, і за сховані долоні. Нагадаю, що на днях мені закортіло зробити марафон власних творів - Вірші про весну. Отже, це вже другий вірш в марафоні. :)))
Хай спить
Хай зимове покривало
Собі спить,
Поки радість не настала
Й не гримить.
Поки не пробився в небо
Дух весни
І не чеше її гребнем
Кіс рясних.
Поки промені холодні
І скупі
Бережуть свої долоні
У теплі.
Земле, спи, поки відважна
Міс Весна
Бій веде за неосяжні
Небеса.
|
|
|
Я вчора сиділа і думала, думала... І ось що придумала: зробити такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну. Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить). 
Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали...........
Розмальовки на небі
Я іду по твердому асфальту
І, здається, ловлю собі гав,
Чи на ноги якого базальту;
Чи на крилах іду, чи уплав.
А на небі -- самі розмальовки!
І якраз маю пензлик в руці.
Але фарби пускають потьоки,
Тому краще візьму олівці.
Я востаннє давно малювала --
То був зошит чи цілий альбом,
До яких мені все було мало
То таланту, то творчих умов.
А тепер цілим небом глибоким
Розпростерся охайний мольберт,
І на ньому мої розмальовки,
Врослі в сонячно-плинний момент.
Я зеленим, рожевим і жовтим
Зафіксую картинку на мить,
Щоб яскраво і м'яко на дотик
Свою думку вписати в блакить.
2010 р.
Мій приватний марафон: Вірші про весну
|
|
|
Норма
Одягнули в форму,
Привели до норми,
Упихнули в рамки,
Опустили планки
І водили групи
Кресленим маршрутом
Замкнутої зали,
Щоб всі люди мали
Задовільний успіх,
Оптимальний усміх.
Обрубали малість –
Індивідуальність.
Коли цей свій вірш я публікувала на ХайВеї, багато хто подумав, що він про політику. Я тоді не стала нічого пояснювати, бо все складно. Насправді ж, коли я його писала, то думала не про політику, а про офіс. Тільки не пострадянського чи сімейного зразка, а нового, організованого з урахуванням сучасних бізнес- і менеджмент-технологій, які сунуться до нас із високорозвинутих успішних країн.
Короткі тези:
- мислення корпорацій, прагматичність, фінансова цинічність, націленість на фінансовий результат.
- грошова оцінка людського капіталу як сукупності знань, навичок, творчих здібностей людей.
- творча особа в рамках комерціалізації творчого продукту і акцент на генерацію прибутку. Конфлікт фінансово-найперспективнішої та найкраще втіленої згідно з творчим замислом автора ідеї.
- способи стимулювання творчості, управління творчим процесом в корпораціях.
- управління свідомістю (реклама, піар, журналістика).
тощо.
Це тези з моїх виступів перед студентами, які відбувались в рамках акції «Письменники атакують ВНЗ». Не знаю, наскільки етично говорити з ними про такі речі, оскільки в певній мірі вони заважають засвоювати те, що розповідається на звичайних лекціях нормальними викладачами. Хоча я говорю нібито про те саме, може навіть більше, ніж це передбачено програмами державних вузів, але мені хочеться зробити принципово інші акценти і показати зворотній бік прогресу та успіху. Звісно, це мої власні уявлення, узагальнення без претензій на науковість.
5 квітня о 16.30
під час книжкового ярмарку Медвін: Книжковий світ
на майданчику «У Пегаса»
я проведу підсумкову і, очевидно, заключну лекцію/розмову/дискусію (це вже як вийде) на цю тему в рамках «Книжкового університету» - програма якого розрахована на студентів гуманітарних спеціальностей. 7 Київський Весняний книжковий ярмарок «МЕДВІН» пройде 5-7 квітня в КиївЕкспоПлазі, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки).
Вхід вільний. І я запрошую усіх, кому цікава дана тема, а не лише студентів. Також запрошую тих, кому цікаво зі мною поспілкуватись/познайомитись, придбати книжку з автографом.
Лекція, про яку йдеться вище, в програмі називається «Бізнес-провокації», восени під час десантів до ВНЗ вона називалась «PR-провокація». Зрозуміло, що таку назву вона отримала від назви моєї книги «Бізнес-провокація», хоча побудована не на сюжеті книги. В ній я говорю про те, що особисто у мене викликає спротив, що я вважаю важливим. В книзі ці питання так чи інакше піднімаються, в стьобній, знущально-іронічній формі, але завдання книги – дати вдосталь посміятися над щоденним життям директорів, засновників, піарщиків і взагалі офісу. А лекція планується серйозною.
Коли на зимовому Медвіні свій конспект з тезами лекцій я показала Наталії Костилєвій (журнал «Стіна»), вона сказала: «Тоня, ти повинна зробити з цього книгу публіцистики». Хоча зараз мої стосунки зі «Стіною» сильно похитнулись не без стороннього втручання, цей вислів я взяла собі до уваги. Ні, найближчим часом я не буду писати ніякої книжки на цю тему. Це просто фраза, яка демонструє актуальність проблеми.
|
|
|
На сайті "Друг читача" опубліковано рецензію на мою книгу "Бізнес-провокація", в якій сказано, що провокації у мене починаються ще зі вступу. Тож я пропоную Вашій увазі цей вступ до книги :))) Але для початку маленький уривок з рецензії... :)))
Волієте провокацій?! Вам сюди…
Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.
Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Назва роману «Бізнес-провокація» виправдовує себе на всі сто: авторські «провокації» починаються вже з передмови до книги...
===========================
Продовження рецензії можна почитати за посиланням.
А я пропоную Вашій увазі вступ до книги, з якого, за висловом рецензента, починаються провокації.
Вместо рецензии
(опубликовано в качестве предисловия к книге)
По идее - в этом месте должна быть напечатана рецензия на роман «Бизнес-провокация». Мы так привыкли – кто-то (обычно знакомый литератор) обязательно должен похвалить произведение и самого автора в предисловии. Рассказать, какие острые социальные проблемы затрагиваются, насколько глубоки и ярки образы героев, какие морально-этические ценности автор взялся донести читателю, отметить чистоту и богатство языка, а если этого не хватает на достаточный для рецензии объем, можно еще вкратце пересказать сюжет. Хорошим тоном считается как бы между прочим сказать о литературной ценности произведения и его важной роли в отечественном литературном процессе.
Вам интересно читать предисловия, зная, что они заведомо необъективны?.. Как сказала бы моя героиня Виктория Гребенюк:
- Нет. Мы не все остальные. Если кому-то так нужна рецензия, пусть он сам ее и напишет. А мы не будем заниматься пустой тратой времени.
Я с ней согласилась. Она неглупая женщина: экономист, аналитик и, кстати генеральный директор будущего бизнес-гиганта.
Но хоть что-то сказать о романе надо. Я спокойно могу доверить это другому своему герою – Олегу Безручко. Он больше остальных смыслит в литературе и творчестве. Я уже вижу, как он почешет лоб и начнет протяжно формулировать свою мысль:
- Если вам интересно мое мнение, то я скажу, но после этого не обижайтесь. Авторша зачем-то облюбовала гротескную форму передачи накопленного материала. Куда не плюнь, везде этот гротеск! Будто нам взяли и подменили наш мир – дали другой, без цензуры и разных других ограничений. Но я бы этого не читал, слишком массовая литература, всем все понятно, всем смешно… Виктория уже листала роман, сказала, что «миленько так…» Это в ее обывательском вкусе… Странно, что к нам в офис не укомплектовали Катю Пушкареву… Вот нет, чтобы запрятать идею в глубокий образ – для избранных так сказать…
К слову, Олег Безручко не только генпродюссер телеканала, он еще человек с тонкой поэтической душой, глубоким патриотизмом и мастер самопроизвольных дефиниций из теории литературы. А вот Аю Вундерман, пиар-директора, от его слов бы передернуло. Она бы застыла в полушаге от Олега и запротестовала:
- Котик! Не вздумай где-то вслух вспоминать Пушкареву! А то ты вечно выползешь на какую-то пресс-конференцию, а мне потом – заглаживай! Запомни, бусинка! Если ты решишься где-то проговориться о романе – постарайся для начала сделать так, чтобы он тебе понравился!
- Не могу! Авторша над нами поиздевалась! Как мне это может нравиться?! Я даже не знаю, положительный я герой или отрицательный!
- Пупсик! Не мучь себя! Она же тебе сказала, что в романе все герои не положительные и не отрицательные. Они – своеобразные! Как в жизни.
- Для меня фраза «такой как в жизни» звучит, как ругательство! Тем более с приставкой «своеобразный»!.. Единственное, в чем я с авторшей согласен – что роман на русском языке. Мне, конечно, это страшно не нравится, но литература должна быть честной. В крупных офисах говорят на русском, и бизнес-сленг тоже русскоязычный. Хотя я сначала грешным делом подумал, что она решила в российское издательство податься…
Тогда Ая глубоко вздохнет. На ее ладони откуда-то возьмется чашка с цветочным чаем и японским иероглифом. Она воскликнет:
- Ты что?! Я категорически против, чтобы нас – в российское издательство! Они там с их шовинизмом не поймут, почему мы тут с нашим национализмом их так не любим!
- Ая, хватит мудрствовать! Что у нас там с пиаром? - встрянет Виктория.
- С пиаром – нужно сразу всем сказать: «Если вам не интересно смеяться над повседневной жизнью офиса и придурями директорского и учредительного состава – не покупайте и не читайте эту книжку!» Нам ведь не нужны плохие отклики. Правильно я говорю?
- Не смей отсекать аудиторию! - в ужасе выкрикнет директриса.
- Викуся, бегемотик… Я не знаю, чему тебя там учили на твоем Executive МВА, но я долго изучала и практиковала восточные эзотерические учения – и у меня чутье…
- Ая! Бизнес работает по финансовым и маркетинговым правилам!!! Нельзя аргументировать принятие серьезных решений – чутьем!..
- Извини, кошечка. Ты сама по-эмбиэевски распределила обязанности и делегировала мне свободу принятия решений в моей зоне ответственности. Так что теперь терпи…
- Никогда больше мне этого не говори!..
Ая мило улыбнется:
- Да, давайте уже закругляться. А то пока мы здесь обсуждаем роман, Димка там пилит откаты!
Зато Сергей Никифоров, основатель бизнес-империи и собственник капитала, ехидно посмеиваясь и потягивая Jack Daniels, напишет из Лондона своим юристам:
- Эх, плакали мои деньги! Но… я устал от слишком правильных рыночных правил, хочется уже рискнуть… Да! Нужно дать ребятам шанс. Хоть узнаем, что это за роман…
|
|
|
.
Я з вигляду вся така класна,
Якогось химерного крою,
Незвична, яскрава... Та й власне –
Чого б мені бути собою?
.
Я пила б рубінові мрії –
Боюся упасти у келих.
Хотіла б летіть в сніговії –
Та кепський із мене метелик.
.
Розкину поламані крильця,
Їх вітер обрубить і кине.
Непросто метелику-жінці
За щастям нестись в хуртовину.
.
...На келих рубіновий сяду,
В яскраву нечитану книжку
Згорну свої крильця – і рада.
І так просиджу тишком-нишком.
.
(Вірш із галереї жіночих портретів, 2011 р.)
.
|
|
|
На сайті "Друг читача" опубліковано рецензію на мою книгу "Бізнес-провокація". Цікаво, що сама я бачу свою книгу дещо інакше, але сторонній погляд мене інтригує. В рецензії явно не бізнесовий погляд, а літературознавчий. До речі, рецензію опубліковано у скороченому вигляді, не знаю чому. В ній ще були наведені цікаві паралелі з російською сучасною та українською іронічною літературою. Тим не менше... :)))
Волієте провокацій?! Вам сюди…
Спірідончева Антоніна. Бізнес-провокація : роман. – К. : Гамазин, 2011. – 230 с.
Друга книжка Антоніни Спірідончевої, на цей раз – прозова, здивувала дошкульною іронією, тож, мабуть, недаремно авторка назвала свій роман «Бізнес-провокація». Натяки на іронічність вже проглядали в поетичній збірці «Весна-поетеса», яка побачила світ 2009 року, але то була радше романтична іронія, не стільки провокаційна – скільки превентивна, що нею поетеса ніби попереджала: «все не так просто»: «хтось на казку погодивсь, // мені б – жити в світі реальнім… (вірш «Колискових не треба»).
Назва роману «Бізнес-провокація» виправдовує себе на всі сто: авторські «провокації» починаються вже з передмови до книги. Власне, замість передмови книжку відкриває стаття самої Антоніни Спірідончевої, на початку якої авторка нещадно розвінчує традиційні методи написання передмов, до яких вдаються відомі критики та літератори, яким автори (як правило, початківці) пропонують (часто – не „за так”) написати передмови до своїх книжок: «Ми так звикли – хтось (зазвичай знайомий літератор) обов’язково повинен похвалити твір і самого автора в передмові. Розповісти, які гострі соціальні проблеми зачіпає автор, наскільки глибокі і яскраві образи його героїв… відзначити чистоту і багатство мови, а якщо цього не достатньо для рецензійного обсягу, можна ще й коротко переповісти сюжет…» (с. 3). Цитую і самій страшно: а що як і я такий самий «рецензент»?! Може на цьому і спинитися? Та ніби вже так жваво почала… тож вестиму далі!
На власне запитання, чи цікаво вам (нам?) читати передмови, наперед знаючи, що вони необ’єктивні, авторка відповідає тим, що залишає право оцінки власної книги (у передмові) виключно самим героям свого видання. Найяскравіше (і чи не найдошкульніше!) це вдається «найкреативнішому» з них – Олегові Безручку: «Авториця чомусь вподобала гротескну форму передання назбираного матеріалу. Де не кинь – всюди цей гротеск! Ніби нам узяли і підмінили наш світ – дали інший, без цензури та будь-яких інших обмежень. Але я сам би цього не читав, занадто масова література, усім все зрозуміло, всім смішно…». Отакої! Виникає враження, ніби авторка вирішила убезпечити себе (і свою «Бізнес-провокацію») не лише від вихваляння (називаючи цей спосіб банальним), але і від прискіпливої критики: куди вже більше!
Чи знов провокація? Мабуть, тут задіяний механізм доведення від протилежного! Дивіться, авторка зазіхає на «нецензурність»… Вона не визнає жодних обмежень… До того ж – книжка «масова», читати її легко і весело… Хто ж відмовиться від такого захопливого чтива?!
Я знайома з поетичними «дошкульностями» Антоніни, неодноразово чула в авторському виконанні її «хуліганські», чи навіть «революційні» вірші, крізь поетичності яких прозирає і багата авторська уява, і глибоке переживання трагізму сучасного життя, і… відвертий «стьоб», глибинна іронічність сприймання дійсності, та сумовита іронія, яка допомагає долати в собі «не-сприйняття» багатьох темних сторін нашого сьогодення.
Вочевидь, всі вищезгадані якості не могли не знайти вияву і в «Бізнес-провокації». Багата уява? Так, звісно! Уявіть собі молоду жінку, яка офіційно перебуває в декретній відпустці. Уявили? Чим вона має займатися? Догляд за дитинкою? Безкінечні хатні справи? Перегляд серіалів? Скигління у відповідь на традиційне запитання чоловіка, який повернувся з роботи: «як ти тут, моє Сонечко?..» Все це, мабуть, до болю знайоме багатьом жінкам, які хоча б раз народжували дітей. Натомість Антоніна вирішує тримати себе в «літературному тонусі»: ніби граючись, вона створює уявну «критичну ситуацію» для обраної групи (теж уявної) фахівців вузького профілю: працівників одного з найпопулярніших ЗМІ – телебачення. А створивши – підступно зіштовхує героїв один з одним, змушуючи їх потрапляти у найневигідніші (невиграшні для геніальних творців одного із комерційних телеканалів) обставини. Зіштовхує – і захоплено спостерігає за результатом, настільки віддаленим від її власної життєвої правди, що без авторської уяви досягнути подібного, на мій погляд, було б неможливо. Єдине, що напряму пов’язує авторку і героїв – обнадійливий фінал роману (і романтичних стосунків кількох пар героїв): непередбачена вагітність одразу трьох героїнь. Показово, що всі три випадки зародження нового життя зрештою виявляються щасливими завершеннями історій кохання. Так само успішно розвивається і «дітище» успішного фінансиста Сергія Нікіфорова, із честолюбної ідеї якого і розпочинається вся ця історія.
Як же тоді бути із «глибоким переживанням трагізму сучасного життя», притаманним авторці?! Дуже просто! Трагізм постає ще більш виразно на тлі «дошкульностей»: ми живемо у світі, в якому все вирішують гроші, всім керує самолюбство і бажання будь-що вивищитися над іншими, отримати можливість керувати долями, потрапити до касти обраних… Все це авторка бачить у своїх героях, майже в усіх, бачить – і нещадно викриває.
Під «вогонь» потрапляє все: всуціль непрофесійний підхід до справи, коли ідея створити канал, та ще й під гучною назвою «Імперія», виникає мало не уві сні, а глобальне завдання «будувати» цю «імперію» практично з мінусу (навіть не з нуля) отримує здібна й енергійна, але абсолютно «не адаптована в темі», керівниця рекламного відділу: «…але я ніколи не працювала та телебаченні! Я нічого про нього не знаю!» – «Уяви собі, я теж…»
Жорсткість ситуації посилюється ще й тим, що решту відповідальних працівників керівничої ланки – креативного директора, генерального продюсера – призначають ледь не випадково, та ще й обирають перших кандидатів, які потрапили в поле зору, і, до того ж, відзначилися на попередніх місцях роботи не найкращим чином: першого напередодні вигнали з роботи за систематичні прогули і неадекватні вчинки, другого – підозрюють (і небезпідставно) в елементарних і недобросовісних фінансових оборудках. Тепер розумієте, чому наше телебачення саме таке, яким воно є?
А проте, авторка не обмежується виключно цією сферою. Вона піддає критиці практично всі «правила» ділового світу, і принципову «нещирість» спілкування, і сліпе наслідування відомих у світі методик «завоювання популярності»… Сила цієї критики в тому, що її носієм є не сам автор, а практично всі персонажі, кожен у притаманній лише йому манері, і щоразу – із непідробним гумором, живо, конкретно й ефективно.
Але найбільше «сумовитої іронії» спрямовується на внутрішній світ персонажів, на їхнє духовне життя, відгомони якого долинають до колег. У цій сфері все також достатньо жорстко і вкрай не обнадійливо: суцільні перед-депресивні стани, які долаються традиційно: кава, сигарети, алкоголь; всуціль аморальні вчинки, за якими проглядає вразливість, неврівноваженість, невміння будувати стосунки, навіть із близькими людьми. І попри те, що цю сферу життя автор змальовує так само легко, ненав’язливо і навіть тактично, картинка складається вражаюча. Та невже ми приречені залишатися самотніми і недосконалими нікчемами?!
Тож якщо вам набридло копирсатися в сюрреалістичному бруді і губитися в постмодерністському мороці, сміливо розгортайте книжку Антоніни Спірідончевої «Бізнес-провокація», написану зі справжнім знанням реального життя, знанням, яке не відбирає залишки бажання жити, але дає сили вижити, спонукає радіти кожній хвилині.
Вікторія Осташ
Придбати цю книгу в інтернет-книгарні «ВСІ КНИГИ».
|
|
|
Сьогодні в мене, можна сказати, робочий день))) Є термінові речі і є запал попрацювати. Надворі пахне весною. Я знаю, це вона на мене так впливає! :)))
Я схопилась за стільки справ і проектів, що на всі не вистачає "оперативної пам’яті".:)))
***
ХБ мене тішить, просто лежу від сміху.
Роздивляюсь там свою статистику.
Ось цей мій пост набрав... ех!... 15978 переглядів! Ну це не піпєц?
Подскажите. Здесь фотографии вообще не вставляются? Или нужно много раз пробовать, тогда получиться?
***
Дізналась, що два мої вірші опубліковані в зимовому альманасі Гоголівської академії - "DigitalРомантизм".Уже скачала і почитала, цікава і різноманітна добірка творів на святкову тематику. :)))
Посилання на зимовий "DigitalРомантизм", в який увійшли зокрема мої два вірші "Колискова" та "Зайчисько" - я поки що не даю, тому що є вірогідність, що він переїде на зручніший для скачування сервіс. Коли переїде - тоді запощу посилання.
***
Коли я бачу на "Друг читача" банер своєї книжки "Бізнес-провокація", мені аж не хочеться сторінку обновлювати через деякий час. Так вона гарно виглядає з цим банером. :)))
***
Впонеділокзасідали в НСПУ. Це була зустріч "Перехрестя",присвячена урбаністичній поезії. Але за участю Сергія Пантюка. Тому читання віршів плавно перетекло у чаювання в його кабінеті і стратегічне планування подальшого "Віршня". :)))
***
Забула сказати: ці вихідні у мене були дуже плідні в плані попрацювати. Поки чоловік бавився з дітьми, я доробила верстку своєї наступної поетичної книги.
Як я і казала: щоб позбавитись сумнівів, що брати в збірку, що не брати - треба почати верстку)))
Вийшло 9 розділів, як і планувалось, і 192 сторінки (хоча я планувала 128, але вірші в мене тематично згруповані, тому щось виривати з теми - позбавляти її граней). Вийшла збірочка з повним спектром моїх жіночих зацікавлень: від милування природою до іронічних віршів на тему політики та економіки. Ну і звісно, кілька розділів чисто жіночої лірики і два розділи "жіночих портретів" - жінки в розквіті і малолітки.
Я казала вже, що в ідеалі, аби ця збірка відображувала один творчий виток. Але вийшло не зовсім так. Весь "хвіст комети", про який я говорила, вже в збірку упакувався. Але туди потрапили і вірші вже з наступного витка, бо їх не можна було вирвати з теми. Вони якісно інші, тонші, глибші, технічно інакші. (Це половина моїх "жіночих портретів" :))). Ну що ж, вже так і буде. :)))
Єдине, що туди не потрапило - це великі форми, і вірші з нового витка - "Людина" (який в принципі міг би стати в "малолітку") та всі мої "Афродити".
Ось так. :)))
Насправді, верстка - це риска, після якої я починаю ніби з чистого аркуша, якщо не рахувати "Людини" та моїх "Афродит". Це дуже класне відчуття. :)))
Коли вийде збірка - уявлення не маю. Хотілося б в цьому році. :)))
***
Хто ще заплутався у моїй писанині? Уточнюю:
"Малолітка"-книжка і "Малолітка"-добірка - це різні речі!!!
"Малолітка"-книжка - це майбутня книжка малої прози, де сюжети крутяться навколо молодіжних проблем.
Малолітка-добірка - це добірка віршів, де лірична героїня юна і розкриває свій спосіб мислення, сприйняття, інтереси. Добірка має увійти в мою поетичну збірку, яка, як я сподіваюсь, буде наступною після "Малолітки"-книжки.
Якось так.
В Казці головна героїня - теж малолітка. Але це зовсім третя історія, прошу не плутати. :)))
***
Сьогодні знов їдемо в КПІ з поетичний десантом, але вже до інших студентів. Благо, в КПІ студентів багато :)))
Віршень триває! Детальніше про Віршень - читати ТУТ.
Банер (клікабельний)
|
|
|
Українська поетична спільнота, зрозумівши врешті, що сподіватись на підтримку держави, бізнесу, благодійників, видавництв, ЗМІ тощо тощо тощо - не варто (принаймні найближчим часом), а розраховувати слід лише на себе, вдалась до рішучих активних дій з демаргіналізації поезії.
Місяць березень оголошено місяцем поезії і перейменовано у Віршень. 1-го віршня стартував всеукраїнський поетичний мегамарафон "Віршень", що об’єднав різні поетичні та бардівські спільноти і окремих діячів: різні за напрямками, інтересами, віком, способом самопрезентації, місцем дислокації.
Ініціатори "Віршня": Сергій Пантюк, Максим Розумний, "Сліва-фест" та НСПУ. Мегапланом марафону заплановано начитати на різних публічних майданчиках різних міст різними учасниками "Віршня" - 500 поезогодин!
Київська молодіжна літературна студія "Перехрестя" є повноправним і досить активним учасником цього мегамарафону. Тільки в першу декаду віршня учасники літстудії провели три поетичні десанти до школярів, студентів та просто шанувальників поезії. Усі успішні. Про них по порядку.
День письменника з читаннями в бібліотеці № 9 Шевченківського району
Саме 3 віршня, в День письменника літстудія "Перехрестя" десантувалась в бібліотеці № 9 Шевченківського району. Таким чином студія відсвяткувала "професійне свято" і водночас подарувала свято прихильникам сучасної поезії.
Від "Перехрестя" виступали Валентина Захабура, Антоніна Спірідончева, Анна Малігон, Оксана Шафаревич, Леся Мручківська, Алла Миколаєнко, Володимир Осипенко...
Також представили свою творчість молоді поети Аня Лисицька та Андрій Цимбал, ознайомили молодих з поезією військової минувшини подружжя Олександр та Валерія Вороніни.
Організатори - бібліотека № 9 для дітей та ГО "Народна ініціатива".
Був повний зал. Перед самим початком через наплив глядачів довелось виносити із зали два столи і заносити додаткові стільці, щоб усіх вмістити.
Тепла атмосфера, уважні і зацікавлені глядачі. Захід пройшов чудово і закінчився чаюванням та розмовами про довколапоетичні справи.
Багато фото із заходу - ТУТ
Віршень в гімназії "Троєщина"
А тим часом Віршень набирає обертів!
5 віршня поетичний десант літстудії "Перехрестя" висадився в гімназії "Троєщина".
Тут на студійців очікував дуже теплий прийом. Кафедра української мови та літератури чи не повним складом була присутня, зняли з уроків 10-ті класи, але, як виявилось опісля, в залі були і 6-ті, і трошки 8-мих.
Ми розповіли про становище сучасної поезії, про Віршень, що покликаний це становище виправляти, і звісно ж, про літстудію "Перехрестя".
Долучали гімназистів до поезії Антоніна Спірідончева, Валентина Захабура, Володимир Осипенко та Вікторія Івченко.
Подарували бібліотеці гімназії свої книжки.
По завершенню заходу Володя та Валя поспішали, адже і так вирвались з роботи, а в Антоніни Спірідончевої з Вікторією Івченко гімназисти взяли коротке інтерв’ю для гімназійного WIKI-TV, заснованого, до речі, поетесою (публікується на сайті ХайВей) і вчителькою англійської мови Наталією Безсоновою та її учнями.
Маса позитивних емоцій!
Багато фото із заходу - ТУТ
Вікторія Івченко, Валентина Захабура, Володимир Осипенко (читає).
Валентина Захабура
Вікторія Івченко
Антоніна Спірідончева
Віршень в КПІ
6 віршня. Літстудія "Перехрестя" десантувалась в КПІ - до першокурсників факультету видавців. Дуже приємна аудиторія - уважні, налаштовані на сприйняття поезії і пісні, а головне - просто закидали нас запитаннями про життя-буття поетів. Добре, що в нас було дві години часу.
Від "Перехрестя" виступали Валя Захабура, Антоніна Спірідончева та Володимир Осипенко. Зробили два поетичні кола. Після першого кола свою творчість представили також студенти. Але не всі... в групі пишуть вірші більше людей, але вийти і прочитати перед аудиторією вони не насмілились.
Враження після заходу - дуже класно! :)))
Антоніна Спірідончева
Валентина Захабура
Володимир Осипенко
Більше фото із заходу - ТУТ.
|
|
|
***
Дуже чудово посиділи з "Перехрестям" в бібліотеці і відсвяткували оптом усі новорічно-різдвяні свята!
Я зазвичай мовчазна, але цього разу я, певно, серед усіх говорила найбільше))) Нахвалювала свою казку, над якою зараз працюю. Справжні дебати викликало ложа чи ложе арбалета. Я багато розповідала про принцес і попелюшок, бо саме про це моя казка. Тільки Попелюшка в мене сучасна, яка живе у хижому агресивному світі серед супернць, здатних на підлості, образи, приниження. Взагалі останніми днями мені здається, що я пишу про всі ці речі "з натури" :))) Але це вже інша історія.
Читали вірші. Я читала свою новорічно-дитячу лірику. І коли з нею закінчила, Володя так голосно говорить: А тепер давай еротику! :))) Але нової еротики в мене немає)))
***
До того ж я знайшла справжній скарб, захований ще в далекому 2010-му Віктором Тригубом і його редакцією («Музеї України»)!
Справжня сенсація! Скарб комплектний, не пошкоджений часом. І дійсно цінний!
Мені надішлють фотки, бо свого фотика я з собою не мала... і покажу.
***
Зараз знову передивилась усі вірші, відібрані в збірку "Київ поетажний". Є сильніші, є слабші, є що правити... робота триває. Взагалі складно організуватися стільком авторам... Я вже чекаю того моменту, коли буде верстка.
***
Найпопулярніша публікація на моєму персональному сайті. :)))
До речі, вона лягла в основу моєї казки для дівчаток, про яку я так багато розповідала. :)))
Как важно быть принцессой. А еще лучше – Золушкой!
***
А це мій персональний сайт, головна сторінка. :)))
http://antoni.ucoz.ru/
***
Рідко, але публікуюсь на сайті "Клуб поезії". І зауважила, що деякі мої вірші додає собі у вибране Євген Юхниця ("Місто вимотує", "Я малюю стінгазету!", "Сіє дощ"). У мене питання: Чому ж вони досі не в "Дніпрі"? :)))
Антоніна Спірідончева: Місто вимотує - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії
***
До речі, відіслала сюди кілька віршів. Щоправда, моє уявлення про еротику явно відрізняється від уявлень про неї Пантюка, Капранових чи Винничука. Але то таке, навіть цікаво у це погратись. :)))
«Друг Читача» оголошує Народний кастинг еротичних поетів!
***
Щодо моєї наступної поетичної книжки... Я вже стільки разів вставляла в неї і забирала з неї купу віршів, що зрозуміла: надійний спосіб покінчити із сумнівами - почати верстку. Перший розділ вже зверстаний :)))
Колись на якомусь форумі прочитала одну класну думку: часто прийняття рішення означає, що людина втомилась думати. :)))
***
Ось тут ми з "Перехрестям" збираємо вірші для збірки до дня св. Валентина. Будемо робити електронне видання.
http://perehrestya.at.ua/publ/kritika_i_samokritika/valentinki/31-1-0-81
Поки що там лише мої вірші на інтимно-еротичну (тобто любовну) тематику, але це справа часу :)))
***
Треба займатись своєю справою, ініціювати і брати участь у суспільно-потрібних проектах, таких, що приносять користь іншим людям (а не лише автору) і обминати сумнівні проекти і сумнівних помічників(з досвіду).
***
Придбати мою "Бізнес-провокацію" (паперове видання) в інтернет-магазиніможна тут:
Бізнес-провокація | Всі книги
***
Придбати мою "Весну-поетесу" (паперове видання) в інтернет-магазиніможна тут:
Книга Весна-поетеса. Купить книгу Весна-поетеса в Твердый обложке 2009 года издания от Антонина Спир
***
Придбати колективну збірку Клубу "Київ поетажний" - "Эсперанто многоточий"(паперове видання)в інтернет-магазиніможна тут:
Эсперанто многоточий. Киев поэтажный Федоров Олег купить книгу книжный интернет магазин Читайка
***
Моя "Весна-поетеса" вже доступна для скачування.
Напевно, це можна назвати і електронною книжкою... але це той самий дизайн, який два роки тому пішов у друк.
У мене була ідея цю збірку переробити. Був момент, коли я почала уявляти її інакше, в іншому дизайні... Але передумала. З однієї банальної причини: "Весна-поетеса" - це вже історія. І не треба її більше чіпати. Вона така, яка є, якою уклалась два роки тому.
В самому низу сторінки є надпис: Book.pdf 4.65 MB. Натискаєте і скачуєте. Але спершу перечитайте анотацію :)))
Антоніна Спірідончева : Весна-поетеса : поетична збірка : Купити книжку
***
А це повнокомплектний скарб, про який я говорила напочатку публікації :)))
Журнал в паперовій версії вже не видається (наскільки я знаю), тільки в інтернеті.
|
|
|
Творчі плани на цей рік у мене вже складені, лише не знаходилось часу про них написати. Насправді, я не маю наміру озвучувати все, що собі планую, бо віддаю перевагу повідомленням постфактум. Але про три речі вважаю за потрібне сказати.1. Україномовна поетична збірка клубу "Київ ПОЕТажний". Вірші членів клубу до цієї збірки відбирали я та Надія Чорноморець. Зараз книжка на стадії додрукової підготовки.
Взагалі кожному автору пропонувалось десять сторінок для його віршів. Але таку кількість набрало близько половини учасників. Причина в тому, що Київ ПОЕТажний переважно російськомовний. Плюс до того - вірші проходили "фейс-контроль".
Збірка вийшла дуже барвистою. В ній багато природи, кольорів і багато позитиву - мені це подобається. І багато пісень, тобто поезій, які призначені для співання і які реально співаються. Я взагалі тішусь тим, що зібралось нібито багато різних авторів, а збірка виходить цілісною... однорідною, якщо можна так сказати. Лебідь, рак і щука - це не наш випадок)))))
2.
Моя книжка "Малолітка" за задумом має вийти в цьому році не пізніше весни. Вона вже зверстана і вичитана. Їй не вистачає лише художнього оформлення та чисто організаційних процедур, щоб побачити світ.
До неї увійдуть оповідання, написані мною ще в студентські роки, а також твори останніх 2-х років. Звісно, тільки ті, що об’єднані темою "малолітки".
Це не є стьоб чи оповідки про веселе проживання часу. В цій книжці майже в кожному оповіданні йдеться про особистісне становлення, про складний вибір, про те, як залишитись людиною. Теми здоров’я, кохання, майбутньої професії, творчості. Соціалка, стосунки батьки-діти. Підростаюча людина, яка впирається у закриті двері, яка залишається сама на сам зі своїми проблемами і якій доводиться бути сильною. Головні героїні - дівчатка.
3.
Ну і нарешті - поетична збірка. Вона теж написана. Навіть укладена, хоча нові вірші ще пишуться. З нею я взагалі не поспішаю. І поки надумаюсь її видавати, можливо, ще не раз її перетасую)))
Можливо, ця збірка побачить світ восени.
Насправді з цією річчю така непевність, бо в мене самої є відчуття, що пора міняти рівень. Що з тих думок та ідей, які мене хвилювали останні 2 роки (після виходу "Весни-поетеси") я вже виросла, мені в них тісно. Я у стані пошуку нової орбіти, я це добре відчуваю... І добре усвідомлюю, що те, що інколи останнім часом пишеться - це просто дописується ота збірка. І коли усе "з цієї орбіти" допишеться, вона буде готова. Лишилось зовсім мало - кінчик хвоста комети)))Решту планів-2012 оголошувати не буду)))
|
|
|
***
Скоро зустрічатимемо Новий рік. Я вже казала, що це час підбивати підсумки року, що минає, і складати плани на наступний рік.
Я не поспішаю озвучувати свої підсумки, бо хочу закінчити усі справи, які можна закінчити в цьому році і не переносити їх в наступний. Хоча це дріб’язок, бо з серйозними планами і результатами мені вже все зрозуміло...
Але в цьому пості я скажу про те, що я хочу назавжди залишити в минулому, в 2011 році без права повернення - усе, що стосується Федоренка і його компанйонки. Я хочу, щоб ці люди ніколи більше не траплялись на моєму шляху.
Щодо позову до Федоренка - питання не вирішене. Сподіваюсь, усі заспокояться і це не вийде за межі 2011.
***
Саме дочитую "Безкрилих птахів" Хосе Хав’єра Абалосо (у "Дніпрі"). Я вже казала, що мені дуже подобається ця річ. І от щойно дочиталась до такої простющої, але важливої для мене тут і зараз істини:
"У цій пісні йдеться про птаха, який тікає, бо йому хотіли підрізати крила. Яка цікава дилема: ти підрізаєш йому крила, щоб залишитися з ним, і тримаєш його в клітці або ж не чіпаєш його крил - і він вільно літає, назавжди від тебе віддалившись".
Я давно помітила, що коли усе йде як по маслу (навіть неприємності, з яких я бачу позитивний для себе вихід, той вихід, який назрівав, але якому не вистачало спровокованого конфлікту), і коли доля мені підкидає влучні підказки, як от з цими "Безкрилими птахами", відповіді, яких мені не вистачає, я точно знаю, що Я НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ.
п.с. Шкода, що про безкрилих птахів не читають ті мої "друзі", яким після кожного Медвіну світ не милий без Весни-поетеси. А може й добре, що не читають. Вони б інакше це розтрактували. А я не хочу, щоб мене хтось намагався залишити біля себе, я люблю волю.
***
Підбиваючи підсумки року, навіть нема що написати... Тобто вже все давно написано і опубліковано впродовж року, найголовніше навіть винесено в імпровізований ТОП на моєму сайті. Тепер лишилось тільки запостити посилання.
Ця книжка вийшла ще наприкінці 2010 року, але ми в клубі "Київ поетажний" жили нею впродовж більшої половини 2011-го, поки не назріла ідея випустити ще 4 клубні збірки. Отже, "ЭСПЕРАНТО МНОГОТОЧИЙ".
.
.
.
.
.
***
Навесні цього року вийшла моя друга книжка - гумористичний офісний роман "Бізнес-провокація".
Вона (на пару з моєю першою книжкою "Весна-поетеса") увійшла у подарунковий фонд фестивалів юних журналістів "Прес-весна на Дніпрових схилах" та "Осінь у Славутичі".
Були міні-презентації в літературних тусівках, фотографій яких я, на жаль, не маю. Було ще щось, навіть багато чого, фотографій чого я теж не маю. Але восени ця книжка вийшла вже у серйозному видавництві. Зараз її включено у перелік помітних книжкових новинок, які мають бути відрецензовані поважним книжковим сайтом. Про подробиці не говорю, імен не називаю. Заздрісників багато (в чому я вже переконалась), деякі навіть оформили підписку на мої обновлення на ФБ))) Тому якщо щось і говоритиму, то постфактум.
Бизнес-провокация
***
Бизнес-провокация - это роман о топ-менеджерах и учредителях, манерах управления и принятия решений, о бизнес-процессах, а также о пиаре и журналистике. На первый взгляд, все они в романе «не от мира сего» - потому что автор над ними жестоко пошутил, но… Иногда вам будет казаться, что события происходят у вас в офисе, и с героями вы тоже знакомы.
Бізнес-провокація | Всі книги
***
Був весняний Медвін. Наскільки я пам’ятаю, я тоді брала участь у поетичних читаннях з "Фест Степ" та з "Перехрестям". З журналом "Стіна" також планувались поетичні читання, але не відбулись, бо не прийшли поети.
Зате на Стіні відбувалась виставка дитячих малюнків "Світлий образ майбутнього нашої планети". За такі речі очільникам журналу - низький уклін.
Там же відбувалась одна вельми маргінальна і малолюдна подія, через яку мені досі намагаються юзати нерви))) але про неї в наступному лінку.
А зараз про позитив. Точніше зараз мені ця стаття, тобто ця збірка особистих вражень вже не подобається, але так вже вона була написана.
Не-про-Медвін (закінчення) + ВІДЕО | ХайВей
***
Весняний Медвін - це, мабуть, той переломний момент, коли в мене виробилось несприйняття надмірного і нечесного піару.
Власне через це несприйняття я і не хочу на кожному розі кричати про Бізнес-провокацію, не хочу завішувати своїми плакатами вільні місця на книжкових ярмарках, не хочу вигадувати побрехеньки про свою книжку і про себе. От не хочу і все.
Можливо, це не правильно з ринкової точки зору. Тобто я знаю, що не правильно. Але я не прагну швидких масових продажів книжки. Я хочу, щоб книжка сама себе продавала, а не я її штовхала не дуже моральними методами. Напевно, я романтик)))
Після весняного Медвіну я написала замітку про піар... в якій деякі особи впізнали... хе-хе... себе. Тоді я була вражена, коли побачила, як в мій матеріал налетіли ображені коментатори і почали ображати мене. А зараз мені це смішно. Навіть не так. Зараз мені це пофіг. Але я не видаляю образливі коментарі на мою адресу... з ними навіть цікавіше - це вже історія! Люди, які самі себе здали цими коментарями, і досі не можуть мені пробачити їхньої власної дурості. :))))
Не-про-Медвін (початок) | ХайВей
***
Можливо, не наймаштабнішою (через дощ), але найяскравішою за враженнями (таки через дощ!) була цьогорічна "Країна мрій".
Мої враження про Гоголівські читання на Літературній її частині - у статті:
Літературна Країна мрій і поетичні читання під дощем (день перший)
***
Впродовж року я регулярно відвідувала зустрічі "Київ поетажний". Це спільнота, яка самоорганізувалась в інтернеті та почала регулярно зустрічатись в реалі.
Вчора отримала невтішне смс: кафе, в якому проводились зустрічі, закривається. Тобто щось буде змінюватись. Чи клуб перебазується в інше місце, чи буде функціонувати лише в інтернет-режимі. Побачимо. В будь-якому разі я готую цікаву (сподіваюсь:))) компіляцію відзнятого з членами клубу відео. А також готуються наші клубні збірочки. Цього ніхто не відміняв.
Клуб київських поетів «Київ поетажний» - спільнота інтернет-літераторів не поступається професійним літературним об’єднанням
***
Також впродовж року я відвідувала зустрічі літстудії "Перехрестя". І невтрималась, щоб не розповісти щось цікавеньке про цю спільноту.
"Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України"
***
Свій "звіт" про осінній Медвін я зробила особливим чином - і я цим пишаюсь. Бо такі речі робити ТРЕБА! Я спробувала зробити "альтернативний" Медвін в обличчях, щоб показати, що, крім розкручених письменників, там ще дуже багато творчих людей.
Осінній "Медвін" у персонах: альтернативний погляд
***
Впродовж року було багато різнокаліберних поетичних читань. Більшість з них я не фотографувала. Але фотографувала Жіночі поетичні посиденьки на свято св. Варвари, де ми з іншими дівчатами "викаблучувались". Викаблучування було переважно в текстах віршів :))))
Світлини є в моєму фотоальбомі.
Жіночі поетичні читання на Варвари
***
Ще були Миколаївські поетичні читання від журналу "Стіна" на зимовому Медвіні в КиївЕкспоПлазі. Те що було на поверхні - є в моїй статті. Я була куратором цих читань. Я рада і вдячна усім творчим людям, які прийшли з хорошими намірами на цю зустріч, знайомились, читали. Більшість залишились задоволеними заходом.
Підкилимні ігри, які й для мене самої відкрились згодом, мене особисто шокували. Вони потребують окремої розмови і осмислення. Висновків про те, з ким можна мати справу, а з ким ні. Проблема ж не в тому, що на захід потрапили провокатори, які вже не перший рік вигадують, яку пакость зробити Весні-поетесі... а в тому, що це взагалі було можливо і що це відбувалось з відома керманичів "Стіни".
Миколаївські читання від журналу «Стіна» на Медвіні. Враження з епіцентру
***
Підсумовуючи рік, варто сказати не лише про те, що роблю я, але й про те, що відбувається поза моєю волею стосовно мене, але також про щось сигналізує. Як на мене, про щось хороше, хоча на перший погляд нічим хорошим не видається. :)))
Це і зміна у ставленні деяких давніх друзів з числа інтернет-поетів. Мовляв, ми тебе більше не бачимо і не читаємо, бо стало нецікаво.
Це і погані оцінки моїх результатів там, де ці оцінки виставляються анонімно. Наприклад (але не тільки), на моєму персональному сайті хтось виставляє низькі оцінки моїм публікаціям. Особисто в мене є відчуття, що цих анонімів я знаю за іменами та прізвищами)))
Це і переслідування мене однією "творчою особою" з її не менш творчим коханцем, який за цю "творчу особу" робить усю брудну комент-роботу в інтернеті.
Але попри затишшя щодо зацікавлення моєю діяльністю, я бачу статистику на тих сайтах, де це технічно можливо, і бачу скільки разів на мої публікації заходять з того ж Гугла за пошуковим словом "Антоніна Спірідончева".
Спостерігаючи усе це, мені здається, що в мене усе значно краще, нім мені намагаються це продемонструвати. І можливо, навіть краще, ніж я сама собі уявляю)))
***
Це були мої підсумки мого 2011 року. А плани на наступний рік будуть уже в наступних записах і, певно, вже не сьогодні. Завтра. Так, завтра. :)))
|
|
|
Закінчується рік. Час підбивати підсумки, формувати нові плани, встигнути довести незакінчені справи до кінця ще в цьому році. :)
З того, що треба закінчити і не тягнути у рік наступний - фото, відео, обробити, завантажити в інтернет. Нарізки відео чекають і "Перехрестя", і "Київ поетажний"... Доузгодити все, що стосується збірки "Київ поетажний".
***
Додала весняні відео з читаннями у свій профіль на Фейсбук. Давно треба було це зробити, та мені все було ліньки.
***
Вау! Я відчуваю себе зухвалим викрадачем відеофайлів!
Щойно опанувала функцію "захват видео с ютуб". Щоправда я взяла своє, хоч і з чужого профіля. Мені б це відео і так надіслали б, думаю. Але із "захватом" швидше - не треба писати листи, просити, чекати відповідей...
***
Все, іду розшуковувати відео з Медвіна та відео із зустрічі "Київ ПОЕТажний". І пам’ятаю, що відео з аудіозапису на студії "Перехрестя" (класно звучить)) я ще навіть в комп’ютер не загнала))) Так, скільки там лишилось до Нового року?
До речі, переглянула сьогодні відеофайли, які мені надіслав Льоша Костромін - навіть не знаю, що з того можна взяти. Хіба що зробити нарізку, як під час читання віршів бокали пива по столах совають та від стола до ротів носять, бо цього добра багато в кадр попало. А що, гарно передає атмосферу зустрічей Київ ПОЕТажний... ще музичку якусь прудку взяти))))
***
Обробляю відео - ріжу, клею, зменшую... На допомогу мені прийшли мої діти, вилізли на мій стіл перед монітором і наввипередки дивляться у вікно. Тепер я не тільки не чую, що обробляю, але й не бачу...
***
Вчора цілий день ганяла відео по комп’ютеру та з нього - на Ютуб. Вже завантажила на Ютуб усі файли, які були відзняті у Клубі "Київ ПОЕТажний". Там і вірші, і короткі розповіді про творчу місію.
Наступне на черзі - відео з осіннього Медвіна, якого також уже довго чекають))) З ним, правда, одна невеличка проблемка. Весь медвінівський виступ клубу записувався без пауз, а тому вийшов одним файлом вагою більше 15 гігабайт!))) Я його загнала в ком’ютер, який налаштований на працю з камерою, а тепер не можу його звідти винести на свій робочий комп’ютер. Хотіла його компресувати чи порізти на тому комп’ютері, щоб хоча б перенести, але там не вистачає потрібних кодеків. Навіть не знаю, як до того файла краще підійти))))
Закінчу з Медвіном - і почну з "Перехрестям", те відео, яке було записане на студії звукозапису. :-))
http://www.youtube.com/user/TonyaSpiridoncheva/videos
TonyaSpiridoncheva's Channel - YouTube
***
Я відредагувала свій відеоальбом на ФБ. Гляньте, як тепер класно стало!
http://www.facebook.com/video/?id=100002635781323
***
А ще я придумала, як на Ютубі організувати відділення відеозаписів зі мною від решти відеозаписів з іншими учасниками, які я завантажую у свій відеопотік. Вже це зробила))) Але я спочатку довантажу туди відюшки з Медвіну та з "Перехрестя", а тоді вже запощу посилання. :)))
***
Обробляючи відео, я стільки разів прокручувала одні й ті самі відеоролики!.. Аж зараз зауважила, що моя донька ходить по хаті і декламує мої вірші напам’ять... ті, що з відео... :)))
***
Клас! Я нібито останнім часом усюди здебільшого читала вірші з галереї жіночих образів... здавалось би - одні й ті самі... А от зараз швиденько прогнала відео з "Перехрестя", а там ще 4 вірші, яких в мене до цього не було у відеоколекції. Тішуся, класно... Там мої улюблені - "Самотній вовк", "Вихор бажань", "Метелик" і навіть "Попелюшка"! :-)
Але різати і утискати їх буду вже завтра!
А сьогодні завершила великий шмат роботи - усі фото та відео з "Київ ПОЕТажний", і навіть підсумкову публікації на сторінці клубу дала. Ух як! :-)
http://www.stihi.ru/2011/12/25/9797
***
Приємно таке читати!
Екатерина Кресало, 12:17 22/12/2011
Читаю Ваши стихотворения уже давно, и никак не перестану зачитываться! Вроде бы такой простой сюжет, но есть свое неповторимое настроение, немного агрессивное на первый взгляд, даже мне показалось... Почувствовали Вы и рифму и сам ритм, ведь читаешь без остановок..легко... Звезды- великая загадка! Очень понравилось и я буду рекомендовать это стихотворение своим друзьям)
Читать полностью: http://h.ua/story/346129/
|
|
|
***
Фото з Медвіна (мій альбом на Пікасі).
https://picasaweb.google.com/104021401815490983088/201104
picasaweb.google.com
Photos by Antonina Spiridon..., Dec 9, 2011 - В альбом увійшли світлини за п’ятничного "музично-поетичного буму" та поетичних читань від журналу "Стіна". Увага! В альбомі фото лише з мого фотоапарата! Збірний фотоальбом дійства від журналу "Стіна", в який збираються світлини усіх, хто фотографував ...
***
Антонина Спиридончева
Такі невеличкі, але живі (не журналістські) і приємні відгуки...
http://grey-dealers.hiblogger.net/1310944.html
grey-dealers.hiblogger.net
Сегодня завершилась книжная выставка Медвин - в Киев-ЭкспоПлазе. Очень интересно и познавательно. Темпора, САГА, Украинский письменник, Родовид, Ярославив Вал, КМА, Кальвария, Фолио и прочие издательства выложили много книжек. Грустные писатели продавали свои книжки, прощаясь с ними. Мастера д...
***
Найрутинніше зроблено - фотки з Миколаївських читань оброблені і завантажені, стаття написана, репортаж зліплений... Вже опублікувала на двох сайтах, але хочу, щоб причетні люди вичитали і вказали на неточності, якщо такі є. Бо на заході читали вірші і просто були присутні люди, про яких я дізналась лише на читанннях і далеко не все встигла розпитати... Тому прошу зацікавлених осіб переглянути публікацію. Якщо ж з публікацією все гаразд, то я тоді трошки поспамлю нею в інтернеті. :-)
http://h.ua/story/345975/ 
***
Зайшла щойно на Ютуб - клікала усюди, де можна. Не можу знайти, де подивитись статистику, список друзів та коментарі до профілю. Хтось ще шукав таке? Чи знайшов?
http://www.youtube.com/user/TonyaSpiridoncheva 
***
Здається, завершилась моя хвиля публікацій стосовно Миколаївських читань на Медвіні. Я позакривала купу вкладок і моєму Файєрфоксу нарешті полегшало)))
***
Це історичне фото. Моя перша зустріч з літстудєю "Перехрестя" в бібліотеці в липні 2010-го. З тих пір я відвідую студію. 
***
Я тільки що офігєла від сайту "Клуб Поезії". Почала публікувати свій вірш "На балконі в мене осінь...", а його модерація не пускає! Такими дрібненькими буквами в кутку екрана пише, мовляв, у вірші знайдено слово "ебло". Я офігєла і деякий час не могла зрозуміти, що це за глюк. Врешті увімкнула пошук ... і таки знайшлося - є в мене рядочок "Аж стЕБЛО здається сильним". Мусила вставити замість нашої "е" латинську літеру. Словом, ДОМОДЕРУВАЛИСЯ!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300186
www.poetryclub.com.ua
***
Здається, вже почалось новорічне спустіння інтернету. Кожен рік це спостерігаю: десь за два тижні до Нового року активність дуже падає. Мені лиш цікаво: люди в інтернеті, але пасивно поводяться, чи вони й на сайти улюблені лінуються заходити? Хоча яка мені різниця? Передноворічна втома...
***
Моїй доньці в садочку загадали вивчити віршик для Дідуся Мороза, а батькам - відповідно цей віршик знайти в книжках чи інтернеті і проконтролювати, щоб дитинка вивчила. Я подумала, що мені соромно шукати новорічні вірші в мережі. Тому спробувала написати свій.
Зайчисько
Гріє на сонці білесеньку шкурку,
Вушка нагостривши, зайчик.
Щойно морквинку солодку він схрумкав –
Щиро радіє удачі,
Бо замело білим снігом городи,
Люди зібрали врожаї…
От і радіє зайчисько щедротам
Від дідуся Миколая.
***
Щойно переглядала свою статистику на ХайВей. Мої "Вірші про дружбу" набрали 13878 переглядів і за них мені нарахували аж 0,42 грн. (тобто 42 коп.) Отак оплачується праця літератора :)))
http://h.ua/story/272530/ 
***
Сьогодні треба нарешті виудити фотки з фотоапарата з жіночих поетичних читань на Варвари.
Класно було! Повикаблучувались)))) З усіх присутніх - і поеток, і гостей - я знала лише 4-х. Ще з однією перетиналась на Країні мрій на поетичних читаннях. І здається, з однією дівчиною зустрічалась торік на Літреакторі (обличчя знайоме), але я в неї так про це і не спитала.
***
Сьогодні на пошту отримала красиве вітання від літературного журналу "Дніпро". Приємно! Цього року в "Дніпрі" вийшло дві мої публікації. Навіть не знаю, що з цього приємніше - листівка чи публікації. :-) 
Нарешті. Хтось мав сказати те, що було усім (принаймні на ФБ) зрозуміло - про абсолютну фальшивість рейтингу "Читають всі". Про змагання не читачів (більшість голосувальників тих книжок в очі не бачила), а змагання, в кого з авторів довший список френдів і кому вдалося найефективніше цих френдів мобілізувати.
Цінна і стаття, і коменти (особливо найперші, бо Н.Дев’ятко зафлудила обговорення).
Дуже поважаю і ціную те, що робить для літератури і літераторів Антон Санченко - йому РЕСПЕКТ! Але цей рейтинг не відповідає дійсності. (Що ж, перший млинець, як то кажуть...)
Але цінність цього рейтингу в тому, що він виявив наймарнославніших літераторів :)))) (За виключенням Ліни Костенко та Юрія Андруховича, які, мені здається, більш-менш чесно здобули свої місця, бо користуються дійсною підтримкою у читачів).
http://bukvoid.com.ua/column/2011/12/20/130416.html
bukvoid.com.ua
Деякі думки з приводу ходу та результатів голосування на Фейсбуку «Читають всі».
12-21 грудня
|
|
|
Для мене все почалось в перших числах грудня, коли несподівано подзвонила Наталія Костилєва, координатор проектів журналу «Стіна», і сказала: «Тоня, давай ти будеш куратором Миколаївських читань». А я сказала: «Давай».
І почалася робота. Цього разу ми спробували розробити концепцію запланованого заходу. Вирішили запросити поетів з різних сайтів та реальних спільнот незалежно від досвіду і рівня професійності, але й не перетворювати це в тусівку. По-перше, щоб розширити кола знайомств кожного, а по-друге, щоб перетнути різні рівні поетичної майстерності та ставлення до поезії – рівні, які рідко перетинаються.
Насправді в Києві проводиться просто маса різнокаліберних поетичних читань та творчих вечорів. На них одні мають шанс бути не більше, ніж слухачем/глядачем, а інші – виступаючи, почувають себе зірками і поводяться, як дійсні і недосяжні зірки. Та є одне «але»: таких зірок – безліч! Яскравіших і тьмяніших, одні більше піаряться, інші менше – але їх безліч! А що треба, щоб не загубитись у власних ілюзіях зірковості чи навпаки – невпевненості у власних силах? Напевно, усвідомлювати своє місце на зірковому небосхилі, порівнювати себе з іншими.
Ще момент. Хотілось, щоб вийшли дійсно поетичні читання, а не туснячок, в якому обговорюються місцеві плітки. Тому й був укладений регламент:
1. Кілька речень про мету своєї творчості.
2. Три найкращі вірші.
3. Досягнення (книжки, диски, премії тощо).
Було організовано столик для книжок і дисків учасників читань – для ознайомлення, а також обміну/продажу.
Створювали атмосферу свята та вільного спілкування новорічні ялинки, які прикрашали виставку загалом, а також завчасно організовані цукерки, мандарини і трішечки шампанського.
Плани були ідеальними, але життя вносить свої корективи та… випробування.
Проблема виникла лише одна – безпосередня близькість майданчика журналу «Стіна» до головної сцени виставки, на якій проходили заходи для дітей. Проблема в тому, що в дітей був мікрофон і потужні динаміки, а в нас – тільки сила голосу.
Через шум хвилювань було багато. Ще перед початком розглядались варіанти переміститись на інший майданчик чи й самим озброїтись мікрофоном. Але в день заходу Наталія Костилєва та Анастасія Правдивець були категоричні: нічого не змінюємо, найзавзятіші залишаться і зроблять свято! Так і вийшло.
Ви знаєте, випробування – це добре. Хто був налаштований на поетичну струну, знайомства та спілкування – той лишився. Хто ні – той собі пішов. Два поети, що відвідують літстудії, посилаючись на галас і те, що нічого не буде чути, вибачились і пішли. Решта авторів лишились.
Оскільки дітей дійсно довелося перекрикувати, дещо збилась програма. Спочатку читали ті, в кого найсильніший голос, пісні відкладались, структура виступів була частково порушена, але потім… Потім дитячі заходи закінчились, і ми лишились наодинці з поезією, піснями і солодощами. Наприкінці обмінювалися і дарувалися книжки. А вже ввечері та на наступний день я отримала чимало приємних і щирих відгуків та подяк у приватних повідомленнях та особисто на зустрічі в Київ ПОЕТажний, який наступного дня проводив відкриту зустріч. Люди лишились задоволеними! І це головне.
Тепер короткий репортаж в картинках.
Наталія Костилєва та Антоніна Спірідончева. У Наталії сильний голос, вона була ведучою. Думаю, якби змагання з дитячими заходами і не було, я б все одно не змогла вести читання. Я постійно була зайнята розмовами)))
Відкривав читання блогер з ХайБлогера Валерій Брей. Він студент-філолог, його вірші - юнацькі, гучні, максималістські.
Надія Чорноморець - колись давно відточувала свою майстерність в літстудії "Радосинь" при Спілці письменників. Зараз вона авторка двох книжок сонетів "Перевесла" та "Валторнові колисанки". Один з її найпомітніших з прочитаних віршів - іронічний про біленьку на бруньках та шматочок сала. В клубі "Київ ПОЕТажний" цей вірш люблять)))
Вікторія Осташ, керівник літстудії "Перехрестя" в Спілці письменників, авторка кількох поетичних книг - замість того, щоб прочитати свої твори, використала свій час для повідомлення про біду поетеси Ірини Новіцької, яка потребує чималих коштів на лікування, та прочитала один з її віршів. На фото Вікторія Осташ з Андрієм Недзельницьким.
Маргарита Метелецька. Вона авторка семи поетичних книг. Членк клубу "Київ ПОЕТажний".
Ліля Житна (художниця і поетка) та Світлана Богданець, поетеса, вже має видану книжку.
Катя Гурневич - учениця МАН, учасник літстудії "Перехрестя".
Марина Михайлюк - від літстудії "Перехрестя".
Віра Свистун.
Валентина Ієліна
Солідний Василь Чумак. Я, до речі, не знала, що Василь Чумак співає власні пісні, тільки вірші його читала. А на Медвіні він співав!
Володимир Пономаренко - цього разу вирішив читати вірші українською мовою.
Анжеліка Черняхівська - поетеса, бард, лідерка гурту "Ельф".
Крім поетів були ще гості, імен яких я не знаю. А отак це виглядало...
Дівчата обговорюють книжки, Василь Чумак пише есемеску (як виявилось, мені))))
Віра Свистун запально читає свого вірша.
Дівчата з Інституту журналістики, Володимир Пономаренко та невідома гостя. Стоять Андрій Недзельницький з фотоапаратом та Анастасія Правдивець.
А всіх оцих дітей та їх ляльковий театр ми мусили перекричати. :)
Для тих, хто брав участь у поетичних заходах - уже є фото, зібране з основних фотоапаратів:
з Миколаївських читань від журналу "Стіна" в альбомі на Фейсбуці: http://www.facebook.com/media/set/?set=oa.257314570995742&type=1
та форумі журналу "Стіна": http://stena.easyforum.ru/viewtopic.php?id=10478
Є відео! Теж на форумі журналу "Стіна": http://stena.easyforum.ru/viewtopic.php?id=10482#p55965
|
|
|
***
Медвін буде і для мене. У мене була ідея цю грудневу ярмарку пропасувати (треба ж перепочинок у цій літературній гонці :))) ), але не вийшло. Намалювались два проекти, у яких я братиму участь.
Вчора дуже несподівано отримала пропозицію, від якої не змогла відмовитись...
***
Бізнес-провокація уже в продажу. У звичайних (реальних) та інтернет-магазинах.
http://www.vsiknygy.com.ua/node/679
***
Зробила велику справу. Я вже казала, що мій персональний сайт почав перетворюватись на інформаційне звалище. Я вирішила зробити на ньому ТОП-20 найважливіших матеріалів. Бо є ж гарні статті, важливі події, а є блог-записи, роздуми, відгуки, добірки світлин тощо.
Цей розділ довелося робити вручну. Я переглянула усю ту купу матеріалів на сайті, які назбирались більш як за 2 роки, і найцікавіші винесла в окремий блок на стартовій сторінці, залишивши поза ТОПом власне художні твори (які також частково завантажені на сайт), дуже старі та публікації "скороминущої актуальності", як я їх називаю. Вийшло навіть менше 20-ти - 11 штук. Тобто блок чекає ще на 9 цікавих матеріалів... для створення яких необхідні цікаві творчі події. Я зазирнула у свій записник із планами... має набратись)))))
До речі, от і він: http://antoni.ucoz.ru/
***
Я закінчила з версткою текстів до своєї нової книжки... Пролистала, і захотілось весь файл делітнути... Поки що утрималась. Певно, ще буду радитись з різними людьми щодо текстів. Та й щодо верстки. ***
Сьогодні їдемо записуватись на студію. Камеру з собою не беру. Причина банальна: у мене закінчились усі вільні місця на усіх накопичувачах інформації.Таки важкенькі ці відеофайли. Беру тільки фотик.
***
Усе робиться аврально. Сьогодні відбирала вірші Тетяни Левицької до україномовної збірки "Київ ПОЕТажний". Це остання авторка, з чиїх віршів не була сформована добірка. Сьогодні перечитала більшість її віршів за останні 2 роки в її профілі на Стихи.ру. Мені найбільше подобаються її поезії з "народними мотивами". Вони такі грайливі і випромінюють багато позитиву. Надія Чорноморець, з якою ми формуємо цю клубну збірку, погодила мій вибір. Власне, такий аврал через те, що україномовні автори клубу найпершими самоорганізувалися. Тепер видавець хоче цю книжку першою пустити в роботу - вже на цьому тижні... :-)
***
Медвін відкрито!
Атмосфера там дуже новорічна! Ялинки, прикраси, гірлянди... Справжній Новий рік!
***
Сиджу і підбираю віріші на сьогоднішні читання. Хочеться вибрати щось, що ще не читала або читала давно.
Насправді ці читання так часто відбуваються, що починаєш відчувати себе папугою.
***
О! Почитаю про море. А чо? Холодно, всі хочуть на море... Є ж у мене вірші про Карибське там, незаймані пляжі Зеленого Мису... А закінчу своїм пронизливим віршем про цунамі... :-))
***
Ну що, п’ятничний "поетичний бум" на Медвіні відбувся - видряпаю фотки з фотоапарата і викладу в інтернет. Очевидно, це буде альбом в групі "Перехрестя". Єдине зауваження, що цей поетичний бум в основному був тусовочним...
***
Миколаївські читання від журналу "Стіна" на Медвіні відбулись!
Було багато хвилювань, особливо через те, що поряд була сцена, на якій відбувалось дитяче свято - і це все треба було перекричати без мікрофона. Але справились!
На зустріч прийшли багато людей, які між собою не знайомі, тобто із різних поетичних тусівок. Перезнайомились!
У нас була ялинка, мандарини і шампанське. І гарний настрій.
***
Тиждень, такий насичений поетичними подіями, добіг кінця.
Сьогодні планую остаточно розібратися з фотографіями та оформити свої враження публікаціями.
Вдячна усім друзям, які завітали на Медвін. Рада, що більшість лишились задоволеними від побаченого і відчутого. Саме відчутого, бо після п’ятничного "поетичного буму" враження дуже суперечливі, але відчуття таке, ніби все вдалося!
2-11 грудня
========================
Для тих, хто брав участь у поетичних заходах - уже є фото, зібране з основних фотоапаратів:
з Миколаївських читань від журналу "Стіна" в альбомі на Фейсбуці: http://www.facebook.com/media/set/?set=oa.257314570995742&type=1
та форумі журналу "Стіна": http://stena.easyforum.ru/viewtopic.php?id=10478
Є відео! Теж на форумі журналу "Стіна": http://stena.easyforum.ru/viewtopic.php?id=10482#p55965
В моєму фотоальбомі на Пікасі є фото з п’ятничного "музично-поетичного буму", а також з Миколаївських читань: https://picasaweb.google.com/104021401815490983088/201104
Музично-поетичний бум. Насправді це були різні поетичні заходи, але виявилось, що усі всіх знають і тому все злилося і перемішалося. А назву "Музично-поетичний бум" придумали журналісти сайту "Друг читача", коли анонсували весь день, що був присвячений поезії - читаній та співаній.
Миколаївські читання від журналу "Стіна".
|
|
|
Ти знаєш, що ти – людина?
В.Симоненко
Сидять в приміському заїждженому ресторані –
У нього елітна горілка, у неї мартіні.
Їх руки безсильно погладжують спинку дивана…
Він бачить, як тиснуть на очі їй бронзові тіні,
Як склеює губи, мов плівка, червона помада.
Він думає: добре, що вечір і ніч – швидкоплинні…
Вона – в найкоротшій спідниці… гнучка й непідвладна –
Назустріч йому виставля свої гострі коліна.
В ній плескає внутрішнє світло – у грудях під шкірою,
І тоне в тканині кофтинки, затьмарене стразами.
Людина – жива, з її смутком, любов’ю, довірою,
А тіло – в заручниках, певно, одненького разу.
Він бачить, що груди під стразами дихають сумом,
Та шкода лишати це тіло, бо ж третю годину
Вмовляє ці м’язи із гуми, цю шкіру із гуми,
Ці очі з пластмаси…
Навіщо йому – Людина?
|
|
|
Самостійна жінка… вся обвішана собаками-справами,
Що зубами вчепились в спідницю і рукави.
Їй здається, вона почувається трохи коханою,
Просто ще не побачила другу із половин.
В неї все не складається з часом на пошуки,
Незакінчені справи тягнуть одна в сторону, друга вперед.
Їй нема як спинитись на кухні і випекти коржики
Й, жуючи їх, зануритись в з’юзаний інтернет.
Їй інстинкти підказують, що треба собак цих струсити,
Хай в лахмітті, а вирватись і піти.
Та про кожну собаку вона собі пише звіти,
Без страху зазирає в собачі люті роти.
Вона тягне усі ці справи… чи то проблеми,
Без свободи і волі озирнутися собі в тил.
І коли вона на ніч змащує руки кремом,
Хтось стоїть за спиною. А вона падає в сон без сил.
|
|
|
Якось я вже запрошувала бажаючих на зустрічі Клубу «Київські поети», тоді ця спільнота поетів-аматорів, що знайшли один одного на сайті «Стихи.ру» та форумі журналу «Стіна» тільки набирала обертів. Проходили зустрічі, читалися вірші, проводились внутрішньо-клубні конкурси. Усе це відбувалось у виділеному тільки для клубу залі кафе «Кубок» біля метро Либідська, де, завдяки чаю, пиву, коньяку (на смак) створювалась атмосфера дружнього спілкування. Ніякого офіціозу! Долучитись до клубу міг кожен. Тоді, рік тому, навіть мови не йшло про те, щоб виходити на один рівень із літоб’єднаннями, які вважають себе «професіоналами від літератури».
Фото річної давнини
Насправді є два фактори, які стримують аматорів на шляху до «серйозної літератури» - якість творів та стереотипи.
Багато хто з інтернет-поетів вважає, що достатньо навчитись римувати і дотримуватись певної ритмічної структури, щоб називатись поетом і претендувати на визнання. Зауважу. Поезія – це перш за все спосіб мислення, чуттєве сприйняття навколишнього світу, які, переписуючись на папір, мають фіксувати це неповторне авторське бачення, здавалось би, банальних речей. А вже на другому місці стоїть поетична майстерність, яку я називаю технікою, де робота з римою і ритмом – просто дрібнички в порівнянні із вибором і застосуванням виражальних засобів, які й покликані передати поетичне бачення звичайних речей.
Участь у творчій тусівці, яка загалом прагне до творчого росту, яка шукає виходи до читача (саме до читача, а не до авторів-читачів, які, не побоюсь цього визначання, створюють ілюзію читання на поетичних сайтах) – гарний стимул працювати над собою, над своєю майстерністю. У тусівці відбувається обмін інформацією, обмін досвідом, зачитуються успішні твори, взірці, розбираються і критикуються, проводяться паралелі, визначаються елементи, які принесли твору успіх. Автори реально вчаться, шукають теми і втілення. В інтернеті якщо це і відбувається, то в значно меншій мірі.
І зараз Клуб став на шлях руйнування стереотипів про те, що з інтернету у світ поезії рвуться лише графомани.
Минулої осені учасники клубу відчули готовність видати перші колективні збірки поезій Клубу. Добре, коли збіркою займаються люди, які щось тямлять в поезії. На стадії відбору творів, їх критики і «зарубування» розбивались солодкі ілюзії, приходило розуміння, що добре написано, а що ще не піднялось вище рівня «графоманства». Усе це досвід і можливість вчитись на помилках.
Наприкінці 2010 року світ таки побачили одразу дві поетичні збірки Клубу – «Эсперанто многоточий» та «Резонансы». Обидві російською мовою. Для цього Клубом було засновано книжкову серію «Київ поетажний». Збірці «Эсперанто многоточий» я робила інтернет-презентацію, щоб хоча б трошки, наскільки це дозволяв формат, познайомити читачів з авторами збірки і їх творами.
Видавати збірки клубчанам сподобалось. Зараз готуються ще чотири, на цей раз тематичні: «Любовная и пейзажная лирика», «Ирония и юмор», «Ностальгия» та «Українське поетичне слово» (усі назви умовні).
Працюючи (спільно з поетесою Надією Чорноморець) над збіркою україномовних поезій, мушу відзначити, що відібрані добірки мають гарний рівень, кожна добірка об’єднана якоюсь темою, за кожною стоїть індивідуальність автора, вони демонструють поетичне бачення, внутрішній світ, експресію, ідейність, «розробку тем». Однозначно, це не схоже на «сіру масу» віршів, яка домінує в інтернеті. І це радує. Водночас це поезія жива, а не написана як «література заради літератури», чим подекуди грішать «професіонали», нагромаджуючи образність, заплутуючи вірш інтелектуальністю, алюзіями, які можуть високо оцінюватись критиками, але залишатимуться незрозумілими і чужими для живого читача. Я ходжу у піднесеному настрої, бо вже зрозуміло, що ми зробимо з цієї книжки гарну річ.
Нічого наразі не можу сказати про інші три збірки (російськомовні), бо ними займаються інші люди з нашого Клубу. Але, гадаю, там теж зберуться комплекти творів, які буде приємно демонструвати.
Відзначу, що у складі Клубу є автори, що можуть похвалитись і перемогами в літературних конкурсах, і публікаціями в літературних періодичних виданнях.
Фото річної давнини
Попри тихе існування клубу у його щодвотижневих зустрічах за келихом пива, присмаченого віршами, озираючись на події останнього року можна виділити, що Клуб рвонув у маси з музично-поетичними виступами.
Вже тричі силами Клубу проводились творчі вечори пам’яті Леоніда Бикова у київському Будинку кіно. Ідейники, натхненники і організатори цих зустрічей – Микола Колесник та Юлія Чечко, які особисто є великими прихильниками творчості Леоніда Бикова і зуміли об’єднати навколо себе схожих за вподобаннями людей. Пісні і вірші, присвячені Леоніду Бикову, звучали зі сцени. На вечорах були присутні люди, актори, які працювали разом з цією людиною. Зустрічі було відзнято і змонтовано фільм.
Вірші членів Клубу, присвячені Перемозі у Великій вітчизняній війні звучали зі сцени київського Будинку офіцерів напередодні 9 травня. Семеро наших авторів читали і співали свої твори перед ветеранами, колишніми військовими, дружинами загиблих.
Виступ у Будинку офіцерів
Вперше Клуб (який тепер називається «Київ поетажний», оскільки стихійна назва «Київські поети» виглядала надто претензійно) буде представляти творчість своїх авторів на Київському книжковому ярмарку МЕДВІН: книжковий світ – 2011. Для Клубу це серйозна подія, урочиста і дуже відповідальна. Виступлять як поети, так і барди, тому дійство в програмі зазначене як «музично-поетичне». Ми рухаємось до нашого читача і слухача, до тих, кому наша творчість цікава і потрібна.
Музично-поетичний виступ Клубу «Київ поетажний»
в рамках 14 Київської міжнародної виставки-ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» відбудеться
11 листопада
з 14.00 до 15.00
у Літературній кав’ярні (другий корпус)
за адресою: вул. Фізкультури, 1, ст. м. Олімпійська.
Від імені Клубу запрошую усіх, хто зацікавився творчістю і діяльністю Клубу, на наш виступ. Крім того, під час нашого заходу можна буде придбати чи навіть отримати в подарунок (на розсуд автора) книжки наших авторів і колективні збірки Клубу. Так, забула сказати, що чимало наших клубчан мають видані книжки і навіть по кілька книжок. Також з авторами можна буде особисто поспілкуватись, повірте, зіркової хвороби ще немає))).
Нагадаю, що вхід на усі заходи виставки-ярмарку – безкоштовний. Крім того, на ярмарку можна придбати книжки на будь-який смак за цінами видавців.
Повертаючись до буденного життя Клубу, мушу сказати, що наразі вступ до нього «усіх бажаючих» припинено. Причина банальна: зал, розрахований на 30 «посадочних місць» не може усіх вмістити. Постійно приносяться стільчики з іншого залу, щоб усі поети могли розміститись. Проте в якості виключення до клубу приймаються автори з більш-менш гарним рівнем поезії (найчастіше за рекомендацією членів Клубу).
=======================
Поетичні заходи в рамках виставки-ярмарку МЕДВІН, в яких особисто я беру участь:
П`ятниця, 11 листопада
14.00-15.00 Музично-поетичні читання від клубу «Киев Поэтажный» (літературна кав`ярня)
Субота, 12 листопада
13.00-14.00 Г@Ківські читання та презентація альманаху «Г@К» («У Пегаса»)
Неділя, 13 листопада
12.00-13.00 Музично-поетичне дійство від літстудії "Перехрестя" (у Пегаса)
14 Київська міжнародна виставка-ярмарок «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» відбудеться 10-13 листопада в Національному університеті фізичного виховання та спорту (вул. Фізкультури, 1, ст. м. Олімпійська).
|
|
|
Вона вишиває фату золотими нитками,
На білому платті протягує стежечки бісеру.
Навпроти, в подушках присівши, підмигує мама,
Тримає в руках простирадла з текстурами різними.
.
Чекати на принца – заняття буденне й натхненне –
Уся в килимах, покривалах шовкових веранда.
А в хаті пристелене ліжко – розбещені, певно,
Ці принци – тож ковдра пухова, подушки в трояндах.
.
Вона косить погляд в розвішені в хаті дзеркала,
Підкорює їх дорогою тонкою білизною,
Благає ікони, щоб принц їй натрапився вдалий,
Узяв з нею шлюб, полюбив і ніколи не вислизнув.
.
Вдягнулась в принцесу – несила уже Попелюшкою
Чекати тих принців... Нема!..
Не тлумачив казкар,
Що справжні принцеси не ставлять на принців ловушки
І вміють кохати без суконь, білизни й дзеркал.
.
(с) моє
|
|
|
.
Клюють горобці в споришах насінини,
А голуб купає в піску сизі крила.
У платті червоному діва осіння
Іде босоніж по асфальтових брилах.
.
Іще декольте дозволяє погода,
І сонце лоскоче засмаглу їй шкіру.
Вона оглядається зверхньо і гордо,
Ступає вже владно і поки що мирно.
.
Бурштинові кучері скріплює обруч
І темні, як вишні, всміхаються губи.
Розхристаний вітер звивається й хоче
Здаватися теплим, легким і негрубим.
.
(с) моє.
|
|
|
Йде по галявинах чистої сині
Сонце серпневе: то вийде, то зникне...
Вогкими ковдрами, сумом осіннім
Хмари спадають на дальні будинки.
В парку купаються в сонячних ваннах
Голуби, дзьоби сховавши під пір’ям.
Куці жоржини стулились охайно,
Оси літають тривожно... не вірять.
Дме прохолодою зморений вітер
В груди відкриті гарячих сміливців...
Гарно смакує закінчення літа
Там, де на клумбі цвітуть чорнобривці.
Ще соковиті тремтять спориші,
В їх переплетених долею стеблах
Образи ще не зачатих віршів
Грають у схованки від самих себе.
(моє)
|
|
|
|
|
|
Комментариев 6
tonia в друзья
RSS: Антоніна Спірідончева