Я вибачаюсь перед всіма, хто чекав продовження мого марафону моїх віршів про весну, і чекав довго... тому що я тут трохи випала в офлайн і поза зону досяжності... але все гут.

Сьогодні я хотіла б опублікувати вірш дворічної давнини, який для мене знов став актуальним на цьому тижні, про травневі свята. Тільки тоді в ньому мова йшла про Мексику, а тепер - повернусь  і тоді розкажу, в мене є така практика... :)))

Травневі свята

Телефонний дзвінок: «Які плани в травневі свята?»
Я сказала, що нас цими днями не буде у місті.
«Десь поїдете?» - «Так». – «А куди?» - Й тут моя простота
Поспішила із себе гламурний пострушувать блискіт.

Я невинно збрехала, хоча і не терплю брехні –
Повернусь і тоді розкажу – в мене є така практика.
Я сказала, що їдем сім’єю в село до батьків,
А насправді тримала квитки на літак за Атлантику.

2010 р.

Щось я безвідповідально поставилась до власного марафону віршів про весну. Але виправдовуюсь тим, що читачі не дуже то й кричать "давай ще!" :)))
Гаразд. Опублікую сьогодні мій вірш "Весна-поетеса", який нещодавно був відібраний для друку та надрукований в журналі Люблю+Слово: Літературно-художній журнал. – №1 (20), 2012.

Весна-поетеса

Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.

Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.

Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.

По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.

Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.

2011 р.

Сьогодні я прокинулась з думкою про те, що у п’ятницю забула опублікувати черговий вірш про весну із мого мною ж проголошеного марафону моїх же віршів про весну, які я пообіцяла публікувати кожні два дні. Тепер виправляюсь.

Цей вірш трошки не по погоді, бо сніг уже розтав і вулиця виглядає барвисто, яскраво. Але якийсь приємний позитив закладено в цей вірш, тому публікую його. :)))

.

Хтось чув?

.

Хтось чув, як розлилося почуття?

Німою хвилею... Потоками вібрацій...

Невже весна із нами ділить шлях,

А талий сніг обрав нутро каналізацій?..

  

Надворі сивий дощ калюж налив...

Хоч ноги роз’їжджаються в грязюці,

А нас несе під сотнею вітрил...

Чому? – Не тямлю я у цій науці...

  

Та відчуваю – серед сірих барв

Натхнення ця весна в мені розчулить.

Це відчуття пробило товщу хмар...

Хтось чув його? І я його не чула...

  

2009 р.

Сьогодні мені захотілось опублікувати вірш, який свого часу зазнав критики. Але я його все одно люблю, особливо за гребінь, що належить весні, і за сховані долоні. Нагадаю, що на днях мені закортіло зробити марафон власних творів - Вірші про весну. Отже, це вже другий вірш в марафоні. :)))

Хай спить

Хай  зимове  покривало
Собі  спить,
Поки  радість  не  настала
Й  не  гримить.

Поки  не  пробився  в  небо
Дух  весни
І  не  чеше  її  гребнем
Кіс  рясних.

Поки  промені  холодні
І  скупі
Бережуть  свої  долоні
У  теплі.

Земле,  спи,  поки  відважна
Міс  Весна
Бій  веде  за  неосяжні
Небеса.

Я вчора сиділа і думала, думала... І ось що придумала: зробити такий собі місячний марафон моїх власних віршів про весну. Різних за тематикою, настроєм, з різних років. На місяць у мене таких має вистачити. І публікувати їх через день (читач нині вибагливий, кожен день читати не осилить).

Окей. Мало мені марафонів цієї весни, тож хай ще буде марафон моїх віршів про весну. :)))
Буду публікувати їх на ФБ, Вконтакте, Севама, Клуб поезії, Стихи.ру та ХайБлогер. Поїхали...........

Розмальовки на небі

Я іду по твердому асфальту
І, здається, ловлю собі гав,
Чи на ноги якого базальту;
Чи на крилах іду, чи уплав.

А на небі -- самі розмальовки!
І якраз маю пензлик в руці.
Але фарби пускають потьоки,
Тому краще візьму олівці.

Я востаннє давно малювала --
То був зошит чи цілий альбом,
До яких мені все було мало
То таланту, то творчих умов.

А тепер цілим небом глибоким
Розпростерся охайний мольберт,
І на ньому мої розмальовки,
Врослі в сонячно-плинний момент.

Я зеленим, рожевим і жовтим
Зафіксую картинку на мить,
Щоб яскраво і м'яко на дотик
Свою думку вписати в блакить.

2010 р.

Мій приватний марафон: Вірші про весну

***

Дуже чудово посиділи з "Перехрестям" в бібліотеці і відсвяткували оптом усі новорічно-різдвяні свята!
Я зазвичай мовчазна, але цього разу я, певно, серед усіх говорила найбільше))) Нахвалювала свою казку, над якою зараз працюю. Справжні дебати викликало ложа чи ложе арбалета. Я багато розповідала про принцес і попелюшок, бо саме про це моя казка. Тільки Попелюшка в мене сучасна, яка живе у хижому агресивному світі серед супернць, здатних на підлості, образи, приниження. Взагалі останніми днями мені здається, що я пишу про всі ці речі "з натури" :))) Але це вже інша історія.
Читали вірші. Я читала свою новорічно-дитячу лірику. І коли з нею закінчила, Володя так голосно говорить: А тепер давай еротику! :))) Але нової еротики в мене немає)))

***

До того ж я знайшла справжній скарб, захований ще в далекому 2010-му Віктором Тригубом і його редакцією («Музеї України»)!  
Справжня сенсація! Скарб комплектний, не пошкоджений часом. І дійсно цінний!
Мені надішлють фотки, бо свого фотика я з собою не мала... і покажу. ***

Зараз знову передивилась усі вірші, відібрані в збірку "Київ поетажний". Є сильніші, є слабші, є що правити... робота триває. Взагалі складно організуватися стільком авторам... Я вже чекаю того моменту, коли буде верстка.

***

Найпопулярніша публікація на моєму персональному сайті. :)))
До речі, вона лягла в основу моєї казки для дівчаток, про яку я так багато розповідала. :)))

Как важно быть принцессой. А еще лучше – Золушкой!

***

А це мій персональний сайт, головна сторінка. :)))
http://antoni.ucoz.ru/

***

Рідко, але публікуюсь на сайті "Клуб поезії". І зауважила, що деякі мої вірші додає собі у вибране Євген Юхниця ("Місто вимотує", "Я малюю стінгазету!", "Сіє дощ"). У мене питання: Чому ж вони досі не в "Дніпрі"? :)))

Антоніна Спірідончева: Місто вимотує - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії

***

До речі, відіслала сюди кілька віршів. Щоправда, моє уявлення про еротику явно відрізняється від уявлень про неї Пантюка, Капранових чи Винничука. Але то таке, навіть цікаво у це погратись. :)))

«Друг Читача» оголошує Народний кастинг еротичних поетів!

***

Щодо моєї наступної поетичної книжки... Я вже стільки разів вставляла в неї і забирала з неї купу віршів, що зрозуміла: надійний спосіб покінчити із сумнівами - почати верстку. Перший розділ вже зверстаний :)))

Колись на якомусь форумі прочитала одну класну думку: часто прийняття рішення означає, що людина втомилась думати. :)))

  

***   Ось тут ми з "Перехрестям" збираємо вірші для збірки до дня св. Валентина. Будемо робити електронне видання.
http://perehrestya.at.ua/publ/kritika_i_samokritika/valentinki/31-1-0-81

Поки що там лише мої вірші на інтимно-еротичну (тобто любовну) тематику, але це справа часу :)))

***   Треба займатись своєю справою, ініціювати і брати участь у суспільно-потрібних проектах, таких, що приносять користь іншим людям (а не лише автору) і обминати сумнівні проекти і сумнівних помічників(з досвіду).

  

***

Придбати мою "Бізнес-провокацію" (паперове видання) в інтернет-магазиніможна тут:

Бізнес-провокація | Всі книги

***

Придбати мою "Весну-поетесу" (паперове видання) в інтернет-магазиніможна тут:

Книга Весна-поетеса. Купить книгу Весна-поетеса в Твердый обложке 2009 года издания от Антонина Спир

***

Придбати колективну збірку Клубу "Київ поетажний" - "Эсперанто многоточий"(паперове видання)в інтернет-магазиніможна тут:

Эсперанто многоточий. Киев поэтажный Федоров Олег купить книгу книжный интернет магазин Читайка

***

Моя "Весна-поетеса" вже доступна для скачування.
Напевно, це можна назвати і електронною книжкою... але це той самий дизайн, який два роки тому пішов у друк.
У мене була ідея цю збірку переробити. Був момент, коли я почала уявляти її інакше, в іншому дизайні... Але передумала. З однієї банальної причини: "Весна-поетеса" - це вже історія. І не треба її більше чіпати. Вона така, яка є, якою уклалась два роки тому.
В самому низу сторінки є надпис: Book.pdf 4.65 MB. Натискаєте і скачуєте. Але спершу перечитайте анотацію :)))

Антоніна Спірідончева : Весна-поетеса : поетична збірка : Купити книжку

***

А це повнокомплектний скарб, про який я говорила напочатку публікації :)))

Журнал в паперовій версії вже не видається (наскільки я знаю), тільки в інтернеті.

                                 Ти знаєш, що ти – людина?

                                          В.Симоненко

 

Сидять в приміському заїждженому ресторані –
У нього елітна горілка, у неї мартіні.
Їх руки безсильно погладжують спинку дивана…
Він бачить, як тиснуть на очі їй бронзові тіні,
Як склеює губи, мов плівка, червона помада.
Він думає: добре, що вечір і ніч – швидкоплинні…
Вона – в найкоротшій спідниці… гнучка й непідвладна –
Назустріч йому виставля свої гострі коліна.

В ній плескає внутрішнє світло – у грудях під шкірою,
І тоне в тканині кофтинки, затьмарене стразами.
Людина – жива, з її смутком, любов’ю, довірою,
А тіло – в заручниках, певно, одненького разу.
Він бачить, що груди під стразами дихають сумом,
Та шкода лишати це тіло, бо ж третю годину
Вмовляє ці м’язи із гуми, цю шкіру із гуми,
Ці очі з пластмаси…
                                    Навіщо йому – Людина?

Самостійна жінка… вся обвішана собаками-справами,
Що зубами вчепились в спідницю і рукави.
Їй здається, вона почувається трохи коханою,
Просто ще не побачила другу із половин.
В неї все не складається з часом на пошуки,
Незакінчені справи тягнуть одна в сторону, друга вперед.
Їй нема як спинитись на кухні і випекти коржики
Й, жуючи їх, зануритись в з’юзаний інтернет.
Їй інстинкти підказують, що треба собак цих струсити,
Хай в лахмітті, а вирватись і піти.
Та про кожну собаку вона собі пише звіти,
Без страху зазирає в собачі люті роти.
Вона тягне усі ці справи… чи то проблеми,
Без свободи і волі озирнутися собі в тил.
І коли вона на ніч змащує руки кремом,
Хтось стоїть за спиною. А вона падає в сон без сил.

Океан. Узбережжя. Предовгий незайманий пляж.
Ні людей, ні машин, лиш ганяється вітер патлатий.
Корабель ізіржавів. Хтось думав, що цінний вантаж
Той везе. І на берег завівши, зіграв у піратів.

Бідність мусить на хитрість, розбій безсоромно іти,
Так іспанським багатством схотіла поправити кризу.
А на берег зійшов не вантаж, а голодні роти,
Розбавляючи бідність і сірість Зеленого Мису.

В Україні вже скільки завгодно цих Санта-Марій.
Інвестоване в нас розчинилось в безладній державі.
Тільки привиди фірм під набігами жадібних хвиль
Контролерів, банкірів, судів, всюдисущих фіскалів.

Час мине і заплутає вкрай, хто кого переміг...
Я дивлюсь, як живе океан в парі з вітром крилатим.
Теплі хвилі мені вимивають пісок із-під ніг,
Плюскотить бірюза, і в цей берег мої грузнуть п’яти.

(с) моє

Вона, та смуглявка, що зараз іде по алеї -
З думками сама, але так, ніби з кимось (удавано),
Вона, як і безліч звичайних безликих людей,
Безпам"ятно мріє в минулому бути ангелом.

...Як в неї були тоді білі незаймані крила
З м"якесеньким пір"ям... Ті крила - великі і дужі,
Такі, щоби високо в небо здіймати уміли
Її неземну на землі обважнілу душу.

...В житті не фортило, лиш зрідка бувала щаслива -
То, може, не білими крила були, а чорними,
Та якось упала на них божевільна злива?..
Вона би і чорним раділа по-ангельськи. Чом би й ні?

Їй дуже хотілося знати, що в цім її тілі
Жив ангел. А крила?.. - кимсь зрізано / вирвано / спалено,
Обрубки відпали, рубці зажили, і в лініях
Гнучкої спини хтось колись упізнає ангела.

(с) моє